Справа №2а-15450/08
ПОСТАНОВА
Іменем України
«26» грудня 2008 p.
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ковальової Т.І.
при секретарі Скрипкіної А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-даігностичного центру "Здоров'я" ЛТД про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2008 року позивач, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-даігностичного центру "Здоров'я" ЛТД на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 р. у розмірі 16693, 20 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції у розмірі 661, 32 грн. В обгрунтування своїх позивних вимог зазначив, що у відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця. В порушення вимог ст. 19 зазначеного Закону товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-даігностичного центру "Здоров'я" ЛТД не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів і в порушення вимог ст.20 вищевказаного Закону в 2007 році не перерахувало 16693.20 грн. адміністративно-господарської санкції. Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 661, 32 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-даігностичного центру "Здоров'я" ЛТД на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 р. у розмірі 16693, 20 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкціїу розмірі 661, 32 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-даігностичного центру "Здоров'я" ЛТД, відповідно до Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та ст. 18 п. 2 « Положення про робоче місце та порядок працевлаштування інвалідів », Закону України « Про колективний договір » та « Про підприємства в Україні» на підприємстві були організовані, атестовані та пристосовані робочі місця для інвалідів. На момент перевірки кількість інвалідів - штатних працівників складала 5 осіб, що підтверджують додатки. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що підприємство свої обов'язки щодо працевлаштування інвалідів згідно законодавства виконало та у позивача відсутні підстави щодо стягнення з відповідача коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 ст. 18 вказаного закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці), установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця .
Наразі поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", і розуміється як:
робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;
спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
З метою виконання вищезазначених вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-даігностичного центру "Здоров'я" ЛТД проводило наступні дії:
На момент перевірки кількість інвалідів - штатних працівників складала 5 осіб, що підтверджують додатки (№2 та №4). В результаті перевірки, яка відбувалася 05.03.2008 року був не врахован відпрацьований період з 01.05.2007 року по 10.10.2007 року по інваліду ОСОБА_1 (посвідчення НОМЕР_1) хоча підприємством були надані усі первинні документи, (додаток №2 та №4).
На думку суду, роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.№875-Х11, Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. №223, Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70 , ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-даігностичного центру "Здоров'я" ЛТД про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.