АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-5069/10                                                           Головуючий у 1 інстанції: Курбатова О.М.

                                                                                                                    Суддя-доповідач: Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        17  серпня 2010 року                                                                                                м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

                головуючого:    Бондаря  М.С.

                               суддів:                Кухаря  С.В.

                                                           Гончара О.С.

                              при секретарі     Петровій О.Б.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління  праці та соціального  захисту населення  Хортицької  районної  адміністрації Запорізької міської ради на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2010 року  у справі за  позовом  Управління  праці та соціального  захисту населення  Хортицької  районної  адміністрації Запорізької  міської ради  до ОСОБА_3 про відшкодування майнової  шкоди, завданої  державі  в особі Управління  праці та соціального  захисту населення  Хортицької  районної  адміністрації Запорізької  міської ради

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року УПСЗН  Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом,  в  якому   просив  стягнути з ОСОБА_3 на свою користь  надміру виплачені  бюджетні кошти у вигляді житлової субсидії у сумі 902,30 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2010 року у задоволені  позову  відмовлено.

В своїй  апеляційній скарзі УПСЗН  Хортицької  районної  адміністрації Запорізької  міської ради посилаючись на незаконність та необґрунтованість  рішення  суду  першої інстанції у зв’язку з порушенням  та неправильним  застосуванням  норм  матеріального  права просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, встановивши наявність порушеного права позивача, виходив із того, що позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернув; не встановив і не зазначив у рішенні, чи заявлялося відповідачем клопотання про застосування наслідків пропущення позивачем строку позовної давності, належним чином не вмотивував свого висновку про  наявність підстав для застосування таких наслідків. В матеріалах справи  відсутня заява відповідача про застосування позовної давності.

З огляду на викладене рішення апеляційного суду не можна визнати законним та обґрунтованим й воно підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позову з мотивів пропуску строку позовної давності суд першої інстанції однак виходив з того, що вимоги позивача підтверджені відповідними доказами.

Згідно п. 20 Положення про порядок призначення і видачі населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг,  придбання зрідженого газу,  твердого пічного палива,  затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848 з наступними змінами,  суми субсидій,  зайве перерахування /виплачених/ внаслідок подачі громадянином документів з явно недостовірними відомостями,  підлягають відшкодуванню до бюджету з перерахуванням зазначених сум на розрахунковий рахунок управління праці і соціального захисту населення.

Згідно з п. 13 вказаної постанови громадянин несе відповідальність за надані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що відповідач надала недостовірну інформацію про власника житла,  внаслідок чого незаконно було виплачені  бюджетні кошти у вигляді житлової субсидії у сумі 902,30 грн., чим заподіяно шкоду державі, тому колегія суддів дійшла до висновку про стягнення вказаної суми з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 304-1, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу  Управління  праці та соціального  захисту населення  Хортицької  районної  адміністрації Запорізької міської ради  задовольнити.

Рішення  Хортицького районного суду  м. Запоріжжя  від 26 травня 2010 року  у цій  справі скасувати та ухвалити нове наступного змісту:

«Позов Управління  праці та соціального  захисту населення  Хортицької  районної  адміністрації Запорізької міської ради задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Управління  праці та соціального  захисту населення  Хортицької  районної  адміністрації Запорізької міської ради надміру виплачені бюджетні кошти у вигляді житлової субсидії у сумі 902,30 грн.»

Рішення  є остаточним та  касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:  

Судді  :