АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 р. М.Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі: головуючого: Сулятицької М.М. суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф. при секретарі: Брензило В.В.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, прокурора Балицької Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_3, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_21, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог - відділу паспортної, реєстраційної і міграційної роботи управління адміністративної служби міліції УМВС України в Чернівецькій області, Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області, ОСОБА_22, ОСОБА_23 про усунення перешкод в користуванні власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_12 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 15.09.2006 року,-
Встановила:
Позивачі ОСОБА_11. та ОСОБА_12. звернулися в суд з позовом до ОСОБА_13., ОСОБА_14, ОСОБА_15., ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_3, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю.
Посилалися на те, що їм та іншим співвласникам належить право спільної часткової власності на нежилу будівлю, розташовану по АДРЕСА_1 в м.Чернівці. Позивачам належить 93/100 зазначеної будівлі. Власником 5/100 є ОСОБА_22, а власником 2/100 є ОСОБА_23.
Справа №22ц-41 2007 р. Головуючий у 1 інстанції: Плаван В.О.
Категорія: 2/5 Суддя-доповідач: Височанська Н.К.
2
Відповідно до вимог СТ..358 ЦК України співвласники належної їм будівлі в усній формі домовилися між собою про порядок володіння та користування цим приміщенням, оскільки обов"язкова письмова форма для таких угод не передбачена.
В належній їм частині приміщення безпідставно знаходяться та користуються їх власністю відповідачі. На пропозицію звільнити приміщення, або укласти з ними цивільно-правові угоди по найму вони відмовляються.
Вважають, що їх право власності порушено, а тому просили суд постановити рішення про усунення відповідачами перешкод в користуванні власністю шляхом їх виселення з приміщення, розташованого в м.Чернівці, по АДРЕСА_1, звільнити приміщення від майна відповідачів, домашніх тварин, та заборонити відповідачам користуватися цим приміщенням. Зобов"язати відділ паспортної, реєстраційної та міграційної роботи управління адміністративної служби міліції УМВС України в Чернівецькій області зняти відповідачів з реєстраційного обліку.
Ухвалою Садгірського районного суду м.Чернівці від 1.09.2005 року позови об'єднані в одне провадження.
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 15 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11, ОСОБА_12. відмовлено за безпідставністю.
На зазначене рішення суду від ОСОБА_12. надійшла апеляційна скарга, в якій вона просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд в порушення вимог ч.3 ст.61 ЦПК України не вправі був встановлювати обставини щодо статуту придбаної позивачами будівлі як гуртожиток, оскільки рішенням Жовтневого районного суду М.Запоріжжя від 21.08.2005 року вже було встановлено, що позивачем придбано не житловий будинок.
В порушення ст.. 11 ЦПК України суд вийшов за межі позовних вимог, розглянув та дав оцінку правовідносин, що виникли між сторонами, які не мають відношення до заявленого позову, а саме правовідносин між відповідачами та ВАТ Чернівецький цукровий завод.
Не взято до уваги судом, що на момент укладання цивільно-правових угод між позивачами по справі та ТОВ "Мірт" статус об"єкта нерухомості, розташованого в м.Чернівці по АДРЕСА_1 був визначений як не житлове приміщення, та що відповідачі тривалий час безпідставно та безоплатно користуються належною позивачам власністю.
Апелянт також посилається, що суд в порушення вимог ст..ст..58, 59 ЦПК України взяв до уваги докази, які не стосуються предмета доказування та які одержані з порушенням порядку, встановленого Законом.
Суд в порушення ст..222 ЦПК України вислав копію рішення від 15.09.2006 року лише 12.11.2006 року.
Суд необгрунтовано зазначив в рішенні суду про те, що спірний будинок між власниками не розділений в натурі, не визнано та не виділено частки кожного з власників. При цьому суд не врахував, що предметом позову не є будинок та не дав оцінку тому факту, що відповідачі не є власниками нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 в м.Чернівці, а між власниками приміщення спір відсутній.
з
Судом в порушення вимог ст..45 ч.2 ЦПК України допущений до участі в справі прокурор.
Суд ухвалив оскаржуване рішення ігноруючи вимоги ст..ст..319, 321 ЦК України відносно того, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у здійсненні цих прав лише у випадку і в порядку встановлених законом. Відмовивши позивачам в задоволенні позову, суд не зазначив в рішенні назву статті Закону, на підставі якої позивачів обмежено у здійсненні права власності.
Суд неправильно застосував до даних правовідносин вимоги ст..ст..770, 810 ч.3, 814, 825 ЦК України, оскільки між позивачами та відповідачами не укладено договір найму.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни з таких підстав.
Суд повно і всебічно з"ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам по справі і постановив обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачі на законних підставах вселилися та проживають в приміщенні по АДРЕСА_1 в м.Чернівці, яке має статус гуртожитку.
Вказані обставини підтверджуються рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 29.09.1978 року про затвердження акту приймання державною комісією в експлуатацію 5-ти поверхового гуртожитку на 220 місць по АДРЕСА_1, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.06.1988 року про переведення другого, третього і четвертого поверхів зазначеного гуртожитку в гуртожиток для проживання малих сімей.
З копії паспорту гуртожитку вбачається, що воно розташовано по АДРЕСА_1 в м.Чернівці, належить Чернівецькому цукровому заводу, збудовано по проекту коридорного типу, має 88 жилих кімнат на 220 місць.
Крім того, з договору купівлі-продажу частини будівлі від 11.06.2004 року, укладеного між ВАТ Чернівецький цукровий завод та ТОВ "Мірт" вбачається, що предметом купівлі-продажу є 93/100 частини будівлі літ.А площею 2956,4 кв.м., що знаходиться в м.Чернівці по АДРЕСА_1. В пункті 1 даного договору зазначено, що під літ.А значиться гуртожиток площею 3034,40 кв.м., за заявою власника відчужувалася частина будівлі гуртожитку літ.А загальною площею 2956,4 кв.м. Таким чином, на момент продажу нерухомого об"єкту по АДРЕСА_1 в м.Чернівці ТОВ "Мірт" він мав статус гуртожитку.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що будівля по АДРЕСА_1 в м.Чернівці є житловим будинком і має статус гуртожитку.
Доводи позивача на те, що статус зазначеного будинку як не житловий визначено рішенням Жовтневого районного суду М.Запоріжжя від 20 жовтня 2004 року, а тому не потребує доказуванню є безпідставним. Відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України встановлені судом обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.
4
Як видно з копії рішення від 20.10.2004 року Жовтневий районний суд М.Запоріжжя вирішував спір між іншими сторонами, в яких відповідачі не були залучені ні сторонами, ні третіми особами.
Тому суд першої інстанції вправі був встановлювати ті правовідносини, які виникли між сторонами відповідно до заявлених позивачем вимог.
Доводи апелянта про те, що будинок №АДРЕСА_1 в М.Чернівці не набув статуту гуртожитку, оскільки не був зареєстрований у виконкомі Чернівецької міської ради з дотриманням правил ч.2 ст.127 ЖК України є безпідставними, оскільки гуртожиток був побудований, зданий в експлуатацію та заселений до введення в дію Основ житлового законодавства СРСР з 1 січня 1982 року та Житлового кодексу Української РСР з 1 січня 1984 року. Чинним на той час цивільним законодавством, яким регулювались житлові правовідносини, не передбачалася обов"язкова реєстрація будівлі як гуртожитку у виконкомі відповідної Ради.
Судом також правильно встановлено, що відповідачі проживають в гуртожитку та зареєстровані в ньому на підставі виданих їм ордерів за спільним рішенням адміністрації та профкому Чернівецького цукрового заводу, та що між Чернівецьким цукровим заводом і відповідачами мали місце правовідносини, тотожні договорам найму житла.
За змістом ч.7 ст.41 Конституції України використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Такі ж положення містяться в ч.5 ст.6 Закону України "Про власність" та ч.5 ст.319 ЦК України, згідно яких власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права і охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
Відповідно до вимог ст..814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого у найом, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Згідно зі ст.. 170 ЖК України при переході права власності на житловий будинок (частину будинку квартири), в якому розміщується здане в найом житлове приміщення, до іншої особи договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку.
Оскільки позивачі як нові власники частки в будинку №АДРЕСА_1 в м.Чернівці не довели, що укладений відповідачами договір найму з попереднім власником гуртожитку втратив чинність, то їх вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення відповідачів та зняття їх з реєстрації є безпідставними, тому суд правильно відмовив в їх задоволенні.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення без змін.
Керуючись СТ..СТ..ЗОЗ, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія судців, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_12 відхилити.
Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 15.09.2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: підпис Судді: підписи