справа № 2-а-48/ 2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2010 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді Онищенко Т.С.,

розглянувши  в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом   ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про зобов’язання нарахувати та стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2008 роки, зобов’язання виконувати нарахування та забезпечити виплату щомісячної державної соціальної допомоги з січня 2009 року, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що йому не в повному обсязі нарахована та виплачена щомісячна соціальна грошова допомога, яка передбачена статтею 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004, внаслідок чого порушені його законні права.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечуючи проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, де наполягав на застосуванні положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для відмови в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. Заперечень проти позову суду не надано.

Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження — розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи та наявними доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим Постановою Пенсійного Фонду України №8-2 від 30.04.2002,  Управління Пенсійного фонду України (далі — Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі — Управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі — регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідач  - Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади – самостійною юридичною особою та суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до статей 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004, дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивач є  особою, що віднесено до категорій осіб, визнаних дітьми війни, оскільки є громадянином України та народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років.

Статтею 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне   пенсійне страхування» №1058-І від 09.07.2003  передбачено, що м інімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006,  розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, затверджено: з 01.01.2007 - 380,00 грн., з 01.04.2007 - 406,00 грн.,  з 01.10.2007 - 411,00 грн. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток (стаття 62). Встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004, виплачується особам, які є інвалідами /крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»/, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (стаття 111). З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004, з урахуванням статті 111 цього Закону (пункт 12 стаття 71).

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI,  розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 - 470,00 грн., з 01.04.2008 - 481,00 грн.,  з  01.07.2008 - 482,00 грн., з 01.10.2008 - 498,00 грн. (стаття 58 розділу І). Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 викладено в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»)  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» (пункт 41 розділу ІІ).

Розмір виплат спірного підвищення до пенсії позивачеві складав:  з січня 2008 року по березень 2008 року (включно) – 47 грн. щомісячно; з квітня 2008 року по червень 2008 року (включно) -  48,10 грн. щомісячно;  з липня 2008 року по вересень 2008 року (включно) – 48,20 грн. щомісячно; з жовтня 2008 року по грудень 2009 року (включно) – 49,80 грн. щомісячно.

Конституційний Суд України в своєму рішенні №6-рп від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян)  зазначив, що зупинення Законом України «Про Державний бюджет України» інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України.

Зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема:

-   пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004,  з урахуванням статті 111 цього Закону;

-   статті 111, за якою підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними

Рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)   визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, визнаних неконституційними.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 (п. 8) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. та з 1 жовтня - 49,8 грн.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного .

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян - таке обмеження є недопустимим.

Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключено законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту.

Відповідно до Конституції, Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Отже, положення Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, не можуть бути застосовані в частині розрахунку розміру допомоги, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України  та міжнародному праву.

Виходячи з наведеного, з урахуванням вищезгаданих рішень Конституційного Суду України, стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею  99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Строк звернення до суду про виплату допомоги за 2007 рік та за період з 01 січня по 29 вересня 2008 року позивачем пропущений, оскільки позов пред’явлений до суду 30.09.2009, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач у поданій заяві наполягав на застосуванні положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для відмови в задоволенні позову, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.

Рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008 офіційно оприлюднені в Офіційному віснику України 27.07.2007 та 06.06.2008 відповідно.

Таким чином,  позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги порушено саме з моменту оприлюднення зазначених рішень.

За таких обставин позивач пропустив річний строк звернення до суду.  Оскільки доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав, суд відмовляє у поновленні пропущеного строку та у задоволенні позовних вимог за 2007 рік та за період з 01 січня по 29 вересня 2008 року, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Крім цього, що стосується вимог позивача за 2007 і 2008 роки, то згідно з резолютивними частинами Рішень Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008 положення, які визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень, тобто з 09.07.2007 і 22.05.2008 відповідно.

Отже, відповідач з 09.07.2007 до 31.12.2007 та з 22.05.2008 до цього часу повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, до 09.07.2007 і з 01.01.2008 до 21.05.2008 (до ухвалення зазначених Рішень Конституційним Судом України) відповідач, здійснюючи позивачеві доплати, передбачені статтею 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням положень законів України про Держаний бюджет на відповідні роки, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2007 по 08.07.2007 та з 01.01.2008  по 21.05.2008  задоволенню не підлягають.

Розмір виплат спірного підвищення до пенсії позивачеві складав:  з січня 2008 року по березень 2008 року (включно) – 47 грн. щомісячно; з квітня 2008 року по червень 2008 року (включно) -  48,10 грн. щомісячно;  з липня 2008 року по вересень 2008 року (включно) – 48,20 грн. щомісячно; з жовтня 2008 року по грудень 2009 року (включно) – 49,80 грн. щомісячно.

З оглядом на зазначене, суд дійшов до висновку, що у період з 01.01.2007 по 08.07.2007 і з 01.01.2008 по 21.05.2008 розмір спірного підвищення, яке нараховувалося та фактично виплачувалося позивачеві, за відомостями вищенаведеної довідки, відповідало вимогам  діючого у той час законодавства (до ухвалення 09.07.2007 і 22.05.2008 рішень  Конституційним Судом України), а з  09.07.2007 по 31.12.2007 і з 22.05.2008  до цього часу  розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни, повинен був складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але ж фактично виплачувалося у заниженому розмірі.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004, законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 суперечить зазначеній нормі закону та згаданим Рішенням Конституційного Суду України і положенням Конституції України, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно до частин 3, 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечності чи відсутності законодавства яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, неврегульованість на законодавчому рівні  порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути  підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», інші нормативно-правові акти, яки б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, відсутні.

Посилання на частину третю статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 щодо її застосування виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття «мінімальна пенсія за віком» не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» безпідставні та необґрунтовані, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в його постановах від 27.05.2008 №08/111, 08/119, 08/138, 08/151, 08/152, 08/153, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті визначення розміру мінімального розміру пенсії за віком.

Мінімальна пенсія, встановлена для нарахування соціальних надбавок Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», не підлягає застосуванню для соціальної допомоги дітям війни, яка виплачується до пенсії, оскільки суперечить нормам діючого законодавства.

Безпідставними є  посилання на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та зазначеною нормою закону.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача  - Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим, здійснити   нарахування недоотриманої щомісячної соціальної допомоги та забезпечити її виплату за період з 30 вересня 2008 року по 31 грудня 2009 року, і стягнути таку недоотриману щомісячну соціальну допомогу за даний період, оскільки це потрібно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 30.09.2008 до  31.12.2009 необхідно здійснювати за наступною формолою:

-                 вересень 2008 року     –        4,82 грн.  (482,00 грн. х 30% / 30 х 1);

-   жовтень-грудень  2008 року     –   448,20 грн.  (498,00 грн. х 30% х 3);

-         січень-грудень 2009 року    – 1792,80 грн.  (498,00 грн. х 30%  х 12);

______________________________________________________________________________________________

                                              всього:   2245,82  грн.

Таким чином, виплаті позивачеві підлягає  державна соціальна допомога, як дитини війни, за період з 30.09.2008 до  31.12.2009 на загальну суму 1450,62 грн.  /2245,82 грн. (повино бути виплачено) -  795,20 грн. (фактично виплачено за даний період)/.

Посилання на те, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобов'язаний виплачувати соціальну допомогу, суд вважає нікчемними, оскільки відповідно до пункту 1 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.

За таких обставин, належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги є Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському  районі Автономної Республіки Крим.

Що стосується вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача судом здійснювати нарахування та виплату щомісячної соціальної  допомоги (надбавки), у подальшому в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то статею 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Виходячи з положень даної норми судовому захисту підлягають порушені права. Позивач припускає порушення його прав у майбутньому, а судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.

Суд відшкодовує позивачеві судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями  8-11, 71, 99-100, 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2.   Відмовити у поновленні пропущеного строку для звернення до суду.

3.   Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим  здійснити ОСОБА_2 нарахування та забезпечити виплату недоотриманої щомісячної соціальної  допомоги   за період з 30.09.2008 по   31.12.2009 (включно), відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004, в розмірі 1450,62   грн.

4.   Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим  на користь ОСОБА_2 недоотриману щомісячну соціальну  допомогу   за період з 30.09.2008 по   31.12.2009 (включно), відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004, в розмірі 1450,62   грн.

5.   У задоволенні решті частині позовних вимог відмовити.

6.   Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2   судовий збір в сумі 1,55 грн.  

Постанова може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, — з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складено та підписано 02.02.2010

Суддя                                 Онищенко Т.С.