Справа №2а-392/2010  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

02 лютого 2010 року Суддя Старобільського районного суду Луганської області Кудрявцев І.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області зарахувати і виплатити недоплачену як «Дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у сумі 3891 гривня 90 копійок та при нарахуванні пенсії з 01.01.2009 року враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»,  

  ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України у Старобільському районі Луганської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області зарахувати і виплатити недоплачену як «Дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у сумі 3891 гривня 90 копійок та при нарахуванні пенсії з 01.01.2009 року враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В обґрунтування свого адміністративного позову посилається на те, що він народився у 1944 році, та відповідно до ст.1 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є «Дитиною війни». Згідно зі ст.6  зазначеного Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006- 2007 роках йому така допомога не виплачувалась. У 2008 році виплачувалась частково, в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Верховна Рада України Законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України» на 2006 рік», ст.77 та Законом України від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», стаття 71 пункт 12 призупинила дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таке припинення не може застосовуватися, так як порушує ст.22 Конституції України, тобто є неконституційним. Також Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29\2007 вирішив визнати неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік» пункт 12 статті 71 та «Про Державний бюджет на 2006 рік» стаття 77, якими зупинено дію статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» і рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними. Відповідно до частини 2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч.2.ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законами України «Про державний бюджет на 2006 рік», «Про державний бюджет на 2007 рік», «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить за 2006 рік всього 4302 гривні, за 2007 рік всього 4809 гривень, за 2008 рік всього 5793 гривні, та (4302+4809)х30%=2733,30 грн., 5793х20%=1158,60 грн., 2733,30+1158,60=3891,90 грн. Таким чином, сума невиплаченої соціальної допомоги становить 3891 гривня 90 копійок. Крім цього вважав, що строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року ним був порушений з поважних причин, оскільки про порушення його права йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у вересні 2008 року у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 9 липня 2007 року. В зв’язку з чим просив суд винести рішення яким відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області зарахувати та виплатити на його користь недоплачену йому, як «Дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3891 гривня 90 копійок, та при нарахуванні пенсії з 01.01.2009 року враховувати статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

До початку судового розгляду від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. 28 січня 2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.  

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами(а.с.5) і не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 має статус «Дитина війни» і має право на отримання пільг, як «Дитина війни», та що дійсно мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача ОСОБА_1 та заперечення відповідача управління Пенсійного фонду України у Старобільському районі, що підтверджується також наявними у справі доказами(а.с.9) і не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача з письмовою заявою щодо одержання доплати підвищення пенсії «Дітям війни» згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач відмовив у задоволенні його вимог.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку в тому числі органів державної влади у спорах щодо межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ  законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснювання контролю цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правовий статус «Дітей війни», основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-1V від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також статтею 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-111, встановлено, що прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону(В редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено п.17.ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-4. До теперішнього часу вказаний Закон не змінений, не відмінений і не визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Згідно ст.110 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» №3367 від 19.01.2006 року, пільги «Дітям війни», передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у 1 півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але ця стаття бюджету на 2006 рік не виконана, Пенсійному фонду кошти надані не були.  

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині нарахування і виплати недоплаченої йому як «Дитині війни» щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст.6 Закону України» Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), у тому числі п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», приписи якого втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Пунктом 5 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Виходячи із зазначеного за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач ОСОБА_1, який є «Дитиною війни» має право на отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни-на 10 процентів прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення, зокрема, пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пунктом 6 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний  бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(підпункт 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 1 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного суду України №10-рп від 22 травня 2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

Виходячи із зазначеного за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач  ОСОБА_1 який є «Дитиною війни» має право на отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, а не 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як було нараховано та сплачено відповідачем УПФУ в Старобільському районі.

З огляду на вищевикладене суд критично відноситься до заперечень відповідача УПФУ в Старобільському районі проти адміністративного позову позивача  ОСОБА_1  

Таким чином у судовому засіданні було достовірно встановлено та не заперечується відповідачем (а.с.9), що позивач ОСОБА_1. отримує пенсію за віком та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання саме підвищення до пенсії, а не щомісячної державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, і як зазначає у своєму позові позивач, і відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача ОСОБА_1, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача ОСОБА_1, та зобов’язати УПФУ в Старобільському районі проводити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а у нарахуванні та виплаті як «Дитині війни» щомісячної державної соціальної допомоги за періоди з 2006р., з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року та з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю у зв’язку з вищевикладеними обставинами.

Крім того, беручи до уваги, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом 15 січня 2010 року і на дату винесення рішення отримує підвищення до пенсії як дитина війни у розмірі 10% відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність(а.с.9), хоча відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, а також беручи до уваги, що позивачем не конкретизовано його вимоги в частині зобов’язання УПФУ проведення йому нарахувань пенсії з 01.01.2009 року, а суд не приймає рішення на майбутнє, але відповідно до ч.2 ст.11 КАС України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача ОСОБА_1, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача ОСОБА_1 та зобов’язати УПФУ в Старобільському районі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни починаючи з 01.01.2009 року по 02.02.2010 року, тобто до дати винесення постанови.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача ОСОБА_1, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача ОСОБА_1 та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі щодо нездійснення нарахування і належних виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії як «Дитині війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01.01.2009 року по 02.02.2010 року, тобто до дати винесення постанови.  

Відповідач не вказує на пропуск позивачем строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом, а відповідно до ч.2ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно відповіді відповідача Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області позивачу ОСОБА_1 на його звернення від 14.01.2010 року щодо одержання підвищення до пенсії «Дітям війни» згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(а.с.6) позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з моменту отримання вказаної відповіді, тобто з 14.01.2010 року, а тому суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 взагалі не пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, який він просить відновити за період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року.

Згідно ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року у редакції Закону України від 17 січня 2002 року №2981ІІ пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно п.1 положення про пенсійний Фонд України затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Ці ж положення закріплені і в ст.58  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Отже, оскільки проведення, нарахування пенсії є компетенцією Пенсійного фонду України, як органу виконавчої влади, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне у задоволенні позову в частині зобов’язання  УПФУ в Старобільському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення пенсії як «Дитині війни» у конкретно визначеній сумі, відмовити.  

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 до УПФУ в Старобільському районі підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач ОСОБА_1, який не є суб’єктом владних повноважень, судом повністю звільнений від сплати судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок і його адміністративний позов задоволено частково, то належний до сплати судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок слід віднести за рахунок держави.  

Керуючись ст.ст.2,4,5,11,17,94,ч.1ст.158,ст.159,ч.1,2,3ст.160, ст..ст.161,162,163,167 КАС України, ст.ст.8,22,46,92 Конституції України, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», п.17 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року», рішенням Конституційного Суду України №6-рп2007р. від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, суд

  ПОСТАНОВИВ:  

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області зарахувати і виплатити недоплачену як «Дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у сумі 3891 гривня 90 копійок та при нарахуванні пенсії з 01.01.2009 року враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області щодо нездійснення нарахування і виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «Дитині війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01.01.2009 року по 02.02.2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01.01.2009 року по 02.02.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично здійснених виплат.

У задоволенні адміністративного позову  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області  про зобов’язання  здійснення призначення та виплати підвищення по пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у визначеній сумі – відмовити.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області  про зобов’язання  зарахувати і виплатити недоплачену як «Дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік, за період з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року, та за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року -відмовити.

Належний до сплати судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобільський районний суд Луганської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

                                                 Суддя