Справа №2а-5812/09
Категорія 2.19.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 лютого 2008 року Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ковальової Т.І.,
при секретарі: Скрипкіній А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виплатити підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області, в якому зазначив, що він має правовий статус дитини війни, відповідачем йому не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", просить визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати підвищення до пенсії у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, зобов'язати відповідача виплатити їй підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01. 2007 року по 31.12.2007 року в загальній сумі 1453 грн. 70 коп., відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, а з 01.01.2008 року по 31.10.2008 року в сумі 959, 40 грн. та при нарахуванні пенсії з 01.11.2008 року і далі враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не доповів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення від 04.11.2005 року № 8217 /арк.. справи 8/.
03.11.2008 року позивач звернувся до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області із заявою про перерахунок доплати до пенсії за віком, як дитині війни.
14.11.2008 року відповідачем було повністю відмовлено позивачеві у перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки для цього немає правових підстав. У 2008 році позивачеві виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд вважає, що така відмова частково не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня -406 грн., з 01 липня 2007 року-410, 06 грн., з 01 жовтня 2007 року-415, 11 грн.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 квітня 2008 року - 605 грн., з 1 липня 2008 року - 607 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідач мав провести перерахунок та виплату позивачеві підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії позивачеві за віком, як дитині війни, та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача у подальшому здійснювати такі виплати згідно чинного законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення такої вимоги. Зі змісту ст. 2 КАС України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб та прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Тому суд не вбачає законних підстав зобов'язувати відповідача до вчинення певних дій на майбутнє.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.