Справа № 2а-5593/09

Категорія № 2.19.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2009 року

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Мясоєдова С.С. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про підвищення пенсії дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року позивач - ОСОБА_2 - звернувся з адміністративним позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області, в якому зазначив, що він має правовий статус „дитини війни", відповідачем йому не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", просить відновити пропущений строк, визнати дії відповідача в підвищенні пенсії неправомірними протягом 2007-2008 років, зобов'язати нарахувати невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період 2007-2008 років, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі. 22 січня 2009 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» припинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції положення пункту 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року. Разом з тим, у 2007 році законодавством не було прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не було визначено, які органи повинні здійснювати виплату підвищення до пенсій та за рахунок яких коштів і джерел. Враховуючи, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по цьому Закону проводиться з Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, просив вимоги позивача залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 /арк. справи № 5/.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2008 року позивач звернувся до відповідача - управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області із заявою про перерахунок доплати до пенсії за віком, як дитині війни /арк. справи №7/.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн. з 01 липня 2007 року - 410, 06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415, 11 грн.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Державного бюджету України витрати на судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп. на користь позивача - ОСОБА_1.

У задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.