ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 серпня 2010 р.Справа №2а-5861/10/16/0170
(17:41)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю. , при секретарі Габрись П.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання нечинним рішення
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність № ь/н від 03.08.10р.; ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_2,
від відповідача - Тарасенко О.В., довіреність № 18/10-0 від 19.01.10р.
Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинним рішення ДПІ в м. Сімферополь АР Крим, яке оформлене у вигляді акту № 32/17-299 від 29.04.10р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, як не знаходження його за місцем проживання, чинним законодавством не передбачено.
У судове засідання, що відбулося 29.07.10р., представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, у яких повідомляє суду, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість стало розбіжність при проведенні аналізу фактичного знаходження платника податку за юридичною адресою з даними реєстраційної картки та даними свідоцтва про державну реєстрацію. Відповідач зазначає, що згідно довідки №1040/26-31 від 27.04.10р. перевірки достовірності юридичної адреси, за адресою АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 не знаходиться. Відповідач вважає, що при наявності вищенаведеної інформації та за відсутністю змін у свідоцтві про державну реєстрацію та статуті підприємства, ДПІ в м. Сімферополі дійшло до висновку про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1
У судовому засіданні, що відбулося 05.08.10р., представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.08.10р. проти адміністративного позову заперечував у повному обсязі з підстав, визначених у запереченнях до позову.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
29.04.2010р. посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі було складено акт № 32/17-299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, затверджений начальником ДПІ в м. Сімферполі 29.04.2010р., яким встановлено наступне.
Відповідно довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника №1040/26-31 від 27.04.10р., за місцем проживання: АДРЕСА_2 платник відсутній, чим порушена ч.4 п.1, п.3 ст. 4, ст.45 Закону України від 15.05.03. №755 –ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 21 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість (із змінами та доповненнями) затвердженого наказом ДПА України №79 від 01.03.00р., Порядок обліку платників податків і зборів затверджений наказом ДПА України №80 від 19.02.1998р. У наведеному акті зазначено, що відсутність платника за місцем проживання підтверджено довідкою №1040/26-31 від 27.04.10р., доповідною запискою.
Крім того, у акті зазначено, що платник подає податкові декларації з ПДВ протягом періоду з вересня 2009р. до березня 2010р. з показниками, які свідчать про наявність оподатковуваних поставок, має за останні сім календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 25979,00грн. (а.с.17-18).
У наведеному акті зазначено, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у зв’язку з незнаходженням за місцем проживання є порушення позивачем п.п. «г» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Датою анулювання реєстрації зазначено 29.04.2010р.
Не погодившись з вищенаведеним актом позивач просить суд визнання нечинним рішення ДПІ в м. Сімферополь АР Крим, оформлене у вигляді акту № 32/17-299 від 29.04.10р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та заснованими на законі, тому підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд зазначає, що розглядаючи позовні вимоги про визнання нечинним рішення суб’єкта владних повноважень, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Оцінюючи правомірність складання відповідачем акту № 32/17-299 від 29.04.10 р., яким було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 на підставі п.п. “ ґ ” п. 9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, судом встановлено наступне.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями станом на час винесення оскаржуваного рішення, оформленого актом) (далі Закон № 168).
Відповідно до ст.2 Закону № 168 платником податку є:
- будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Відповідно до пункту 2.3. статті 2 Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі:
- коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість);
- особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України.
- особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством.
Пунктом 9.1. Закону передбачено, що Центральний податковий орган веде реєстр платників податку.
Заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви (п. 9.5 Закону).
Порядок реєстрації платників податку на додану вартість та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 р. (надалі за тестом - Положення).
Статтею 7 Положення встановлено, що для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року N 80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 року N 552) , із змінами (далі - Порядок обліку).
Відповідно до ст. 13 Положення реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону № 168.
Статтею 14 Положення встановлено, що протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки.
Відповідно до ст. 25 Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону №168, якщо:
а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.
Як встановлено судом, підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, стало не знаходження його за місцем реєстрації.
В ході розгляду справи судом з’ясовано достовірність відомостей, що зазначені у акті №32/17-299 відносно незнаходження позивача за місцем реєстрації, перевірено наявність підстав для анулювання реєстрації та встановлено наступне.
ОСОБА_1 09.07.09р. зареєстрований виконавчім комітетом Сімферопольської міської Радої АР Крим у якості фізичної особи підприємця, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця серія НОМЕР_3. Згідно вищенаведеного свідоцтва місцем проживання фізичної особи – підприємця вказано: АДРЕСА_1.
У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців №173321 місцем проживання фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_1. Згідно вищенаведеного витягу ФОП ОСОБА_1 не змінював місце проживання з моменту реєстрації.
Згідно довідки від 10.07.2009 року №31591 про взяття на облік платника податків платник податків ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) взятий на облік в органах державної податкової служби 10.07.2009 року за №59035, перебуває на обліку у ДПІ в м. Сімферополі (а.с.16).
Свідоцтвом № НОМЕР_4 від 04.09.2009р. ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований платником податку на додану вартість, із привласненням індивідуального податкового номеру НОМЕР_1 (а.с. 14). Згідно наведеного свідоцтва місцезнаходженням (місце проживанням) ФОП ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1.
Згідно паспорту серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Суд зазначає, що фактичне знаходження позивача саме за адресою: АДРЕСА_1, тобто за адресою реєстрації, що вказана у свідоцтві платника ПДВ, підтверджується договором купівлі – продажу квартири (а.с.19-20).
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що реєстрація позивача в якості платника податку на додану вартість була здійснена з урахуванням адреси місцезнаходження позивача: АДРЕСА_1, яка в повній мірі співпадає з реєстраційними даними в особистому паспорті. Крім того, судом з’ясовано, що ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за вищенаведеною адресою. Підтвердженням знаходження позивача за адресою реєстрації також є те, що відповідачем акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №32/17-299 направлений саме за цією адресою, та отриманий позивачем особисто, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання рекомендованої кореспонденції №1305165, копія якого долучена до матеріалів справи.
Суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що у Акті №883/17-2 від 22.04.10р., який став підставою для складання довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платників податків від 27.04.10р. №1040/26-31 зазначено, що зі слів ОСОБА_4 (квартиранта) позивач не проживає за вказаною адресою тому, що наведені обставини не знайшли документального підтвердження під час розгляду справи. Крім цього суд зазначає наступне.
Підпункт «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Пунктом 25.2.1 ч. 25.2. ст. 25 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей):
- Свідоцтва або іншого документа про реєстрацію або обрання платником податку відповідно до Закону спеціального режиму оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону (підстава - підпункт "г" пункту 9.8 статті 9 Закону);
- акта або довідки підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про неподання платником податку податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону);
- реєстру (переліку) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за дванадцять послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність у таких деклараціях (податкових розрахунках) оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до органу державної податкової служби, загальні обсяги оподатковуваних поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку);
- повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру, відомостей з ЄДРПОУ чи інших державних реєстрів, якими підтверджується припинення (ліквідація) юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, представництва нерезидента (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону);
- судового рішення, повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру щодо скасування державної реєстрації платника податку або визнання недійсними змін до установчих документів (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" N 755-IV від 15.05.2003 місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до ч.4 ст. 9 Закону № 755 у бланку свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця зазначаються:
ім'я фізичної особи - підприємця; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків) або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку у паспорті); місце проживання фізичної особи - підприємця; дата проведення державної реєстрації та номер запису в Єдиному державному реєстрі; місце проведення державної реєстрації;прізвище та ініціали державного реєстратора;підстава, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про заміну свідоцтва про державну реєстрацію (у разі проведення заміни свідоцтва).
Відповідно до ч.6 ст. 9 Закону № 755 заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі: внесення змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, якщо ці зміни пов'язані із зміною імені та/або місця проживання фізичної особи - підприємця; втрати або пошкодження свідоцтва про державну реєстрацію.
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону № 755 зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.
Так відповідно до ст. 45 Закону № 755 зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені фізичної особи, місця її проживання, ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків або номера та серії паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це відповідні органи державної влади і має відмітку у паспорті, набирають чинності з дня їх державної реєстрації.
Для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, що передбачені частиною першою цієї статті, фізична особа - підприємець подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця;
оригінал свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;
документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору за державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу - підприємця;
копію довідки про зміну ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків.
Документи, які подаються для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.
Дата надходження документів на проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу - підприємця вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
Державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу - підприємця здійснюється за процедурами, передбаченими статтею 43 цього Закону для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N172/2612 затверджений Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) (далі - Порядок).
Згідно з п. 11.1. Порядку, з метою більш повного обліку платників податків - юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, унеможливлення отримання юридичними особами або фізичними особами - підприємцями неконтрольованих доходів підрозділи органів державної податкової служби з обліку платників податків повинні забезпечувати систематичний контроль за повнотою та своєчасністю взяття на облік юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців органами державної податкової служби після здійснення їх державної реєстрації, перереєстрації, реорганізації та внесення змін до реєстраційних чи статутних документів.
У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб. Щодо кожного платника податків, за яким виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру фізичних осіб вносяться дані про подання запиту, як це передбачено п. 11.4 Порядку обліку.
Враховуючи викладене суд зазначає, що акт відповідача про анулювання реєстрації платника ПДВ не містить будь-якого посилання на наявність вищенаведених документів, натомість містить посилання на довідку про відсутність платника за місцем проживання, які Положенням взагалі не передбачені.
При цьому суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів направлення підрозділам податкової міліції запиту на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби, та доказів внесення такого запиту до Реєстру фізичних осіб.
Судом встановлено, що запис в Єдиний державний реєстр про відсутність підтвердження реєстраційних відомостей, а також про відсутність ФОП ОСОБА_1 за його місцезнаходженням державним реєстратором не вносилася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців Серії АГ № 173321.
Проводячи системний аналіз вищезазначених норм суд прийшов до висновку, що законодавство чітко передбачає порядок анулювання та необхідність наявності підтверджуючих документів, які є підставою для проведення анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, складених з дотриманням вимог законодавства.
Підпункт “г” п. 9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлює, що податковий орган може анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість лише якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Суд зазначає, що у акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №32/17-299 від 29.04.10р. вказано, що платник подав податкові декларації з ПДВ протягом періоду з вересня 2009р. до березня 2010р. з показниками, які свідчать про наявність оподатковуваних поставок, має за останні сім календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 25979,00грн., що не відповідає вимогам п.п. «г» п.9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Суд вважає неспроможним посилання відповідача на те, що причиною анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість є розбіжність при проведені аналізу фактичного знаходження платнику податку за юридичною адресою з даними реєстраційної картки та даними свідоцтва про державну реєстрацію, тобто відсутність платника за місцем проживання тому, що Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено такої підстави для анулювання свідоцтва платника ПДВ. Більш того, суд зазначає, що норми п.3,6 ст. 9, ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» стосуються тільки юридичних осіб, тоді як відповідачем анульоване свідоцтво платника ПДВ фізичної особи – підприємця.
Суд також зазначає, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» розмежує підстави для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця та підстави для прийняття рішення щодо припинення юридичної особи. Однією з підстав для прийняття рішення щодо припинення юридичної особи є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, тоді як для припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця такої підстави як не знаходження за місцем реєстрації не зазначено. Відповідачем у запереченнях на позов зазначено, що у зв’язку зі зміною місцезнаходження позивач повинен був внести зміни в свідоцтво про державну реєстрацію та у статут, тоді як наявність статуту передбачено тільки для юридичної особи, а відсутність платника за місцем проживання не доведено суду взагалі.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач по справі не довів правомірність своїх дій щодо прийняття спірного рішення.
Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно, необґрунтовано, тобто без з’ясування дійсних обставин було прийняте спірне рішення, яке оформлене у вигляді акту № 32/17-299 від 29.04.10р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про спірного рішення нечинним, а не про протиправними, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі та визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ вм. Сімферополь АР Крим, оформлене у вигляді акту № 32/17-299 від 29.04.10р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
В судовому засіданні 05.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В повному обсязі постанова виготовлена 09.08.2010р.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оформленого актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №32/17-299 від 29.04.10р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3,40грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.