Справа № 22ц-5966/2010                               Головуючий в суді І  інстанції Яковенко О. М.

Категорія 01,57                                             Доповідач в суді ІІ інстанції Хопта С. Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня  2010 року                                                                                                   м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді:  Хопти С.Ф.,

суддів: Оношко Г.М., Мережко М. В.,

при секретарі  Вішик О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області на постанову Володарського районного суду Київської області від 07 липня   2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги  до пенсії як дитині  війни,

встановила:

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати відмову відповідача щодо виплати йому щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування йому, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити її виплату за період з 22.05.2008 року по травень 2009 року  включно в сумі 1278,40  грн.

Постановою Володарського районного суду Київської області від 07 липня   2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії відповідача щодо не нарахування в повному обсязі  та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни. Стягнуто з УПФУ у Володарському  районі Київської області на користь ОСОБА_3 недоотримані суми державної соціальної грошової допомоги як дитині війни за період з  22.05. 2008 року по 01.01.2009 року. Зобов»язано відовідача проводити в подальшому, починаючи з 22.05.2008 року, виплату позивачу соціальної допомоги як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ у Володарському районі Київської області просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

По справі встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ у Володарському районі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну підтримку  у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, така надбавка йому виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом  2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивача на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"  та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

  Разом з тим, колегія суддів також не погоджується з висновком суду  першої інстанції в частині задоволення позовних вимог  про зобов’язання  УПФУ у Володарському районі  в подальшому, починаючи з 22 травня  2008 року, виплату ОСОБА_3 соціальної допомоги як дитині війни у відповідності до змін  діючого законодавства  та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати є неправильними з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до цього  судовому захисту підлягають лише порушені права, не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому.

В зв’язку з наведеним вимоги позивача про зобов’язання відповідача  здійснювати нарахування щомісячної доплати до пенсії як дитині війни з послідуючим її перерахування у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати не підлягають задоволенню.

Не можна погодитись з висновком суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з 22.05.2008 року по 01.01.2009 рік, оскільки вчинення цієї дії щодо нарахування, перерахунку та виплати конкретних сум з урахуванням раніше виплачених сум є виключною компетенцією тільки Управління пенсійного фонду України у Володарському районі.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування постанови суду та ухвалення нового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України , колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області задовольнити  частково.

Постанову Володарського районного суду Київської області від 7 липня   2009 року   в частині зобов’язання  Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області проводити послідуючий перерахунок у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати і в частині стягнення з  Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованості по щомісячній соціальній допомозі як дитині війни з 22.05.2008 року по 01.01.2009 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області про зобов’язання проводити послідуючий перерахунок у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів мінімальної заробітної плати і про стягнення з  Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області відповідача на користь ОСОБА_3 заборгованісті по щомісячній соціальній допомозі як дитині війни з 22.05.2008 року по 01.01.2009 року відмовити.

В іншій частині п останову суду  залишити без змін.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення та є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                    

Судді