Справа № 22ц-6042/2010                                     Головуючий в суді І  інстанції Ткаченко О. В.

Категорія 01,57                                                              Доповідач в суді ІІ інстанції Хопта С. Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня  2010 року                                                                                                   м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді:  Хопти С.Ф.,

суддів: Оношко Г.М., Мережко М. В.,

при секретарі  Вішик О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області на постанову Володарського районного суду Київської області від 04 червня  2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати недоплачену  державну соціальну допомогу  дітям війни,

встановила:

       У травні  2009 року ОСОБА_3  звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування їй, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі                  30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити її виплату за період 2008-2009 роки в сумі 1275 грн.

Постановою Володарського районного суду Київської області від 04 червня  2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії відповідача щодо не нарахування в повному обсязі  та виплаті позивачці щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни. Зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачці щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.04. 2008 року по 01.05. 2009 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ у Володарському районі  Київської області просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

По справі встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ у Володарському районі  Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну підтримку  у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, така надбавка їй виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом                     2 пункту 41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивача на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"  та пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Проте, не можна погодитись з висновком суду в частині задоволення позовних вимог щодо періоду проведення перерахунку та виплат,  починаючи  з 01.04.2008 року по 01.05.2009 року, оскільки позивач звернувся до суду 14 травня 2009 року (згідно дати реєстраційного штампу на позовній заяві – а.с. 2).

Тому, враховуючи  положення ст. 99 КАС,  Рішення Конституційного Суду України                             № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року та межі позовних вимог, останні підлягають задоволенню з 22.05.2008 року по 14.05.2009  року.

Також не можна погодитись з висновком суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з 01.04.2008 року по 01.05.2009 року, оскільки вчинення цієї дії щодо нарахування, перерахунку та виплати конкретних сум з урахуванням раніше виплачених сум є виключною компетенцією тільки Управління пенсійного фонду України у Володарському районі.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування постанови суду та ухвалення нового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України , колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі  Київської області задовольнити  частково.

Постанову Володарського районного  суду Київської області  від 4 червня  2009 року   змінити в частині періоду, за який повинен бути здійснений перерахунок та виплата пенсії ОСОБА_3 з урахуванням підвищення, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зазначивши даний            період « з 22.05.2008 року по 14.05.2008 року з урахуванням проведених виплат», та скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості  по щомісячній соціальній допомозі  як дитині війни з 01.04.2008 року по 01.05.2009 року  і ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області про стягнення з Управління Пенсійного фонду України у Володарському районі Київської області на користь ОСОБА_3 заборгованості  по щомісячній соціальній допомозі  як дитині війни з 01.04.2008 року по 01.05.2009 року відмовити.

В іншій частині п останову залишити без змін.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення та є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.

                        Головуючий                                                    

                      Судді