Справа №22ц –2269/10                                                                                    Головуючий в 1 інстанції: Пушкарчук В.П.

Категорія : 27                                                                                                     Доповідач: Подолюк В.А.  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

                            Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        12 серпня 2010 року.                           місто Луцьк.

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

      головуючого судді   -         Шевчук Л.Я.,

    суддів   - Подолюка В.А., Данилюк В.А.,

    при секретарі  –               Дуткіній Ж.П.,

         з участю  відповідача      -    ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 12 червня 2009 року,

  В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2007 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики. Покликається на те, що між ОСОБА_3 та відповідачем 20 жовтня 2004 року був укладений  договір позики за яким позичальник отримав грошові кошти в сумі 4120 євро, що еквівалентно 28386 грн. 80 коп. відповідно до офіційного курсу Національного банку України на час звернення в суд із зазначеними позовними вимогами, які зобов’язувався повернути 20 листопада 2004 року та сплатити відповідно до умов договору відсотки за користування позикою в розмірі 7,28% місячних.

 В добровільному порядку відповідач не повернув позику,19 січня 2005 року написав відповідну розписку ОСОБА_3 про зобов’язання повернути позичальнику 4120 євро суми боргу,1200 євро відсотків за користування позикою, що становить відповідно 7,28%.

Оскільки позивач  поручався перед позичальником за належне виконання зобов’язань боржником,  3 травня 2006 року відповідно до умов ст.ст.512-519 ЦК України між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір уступки вимоги на виконання умов якого він шляхом отримання кредиту в банку «Аваль» погасив заборгованість ОСОБА_1 за договором позики і відповідно до умов укладеного договору уступки право вимагати виконання боргового зобов’язання ОСОБА_1 належить йому, у зв’язку з чим він звернувся із зазначеними позовними вимогами до відповідача і просить стягнути на його користь в примусовому порядку 98851 грн.08 коп. та судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 червня 2009 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 92892 грн.73 коп. боргу та 958 грн. 92 коп. судових витрат.

В задоволені позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань в сумі 3040 грн.71 коп. відмовлено, а в частині стягнення процентів за користування позикою в розмірі 19750 грн. 50 коп. залишено без розгляду.

В поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 покликаючись на незаконність судового рішення в частині стягнення з нього коштів зазначає, що умови договору позики  виконав повернувши ОСОБА_34700 євро, тому ніяких грошових коштів передбачених договором він не має сплачувати позивачу, Рішення  про стягнення з нього на користь позивача відсотків в сумі 68229 грн.21 коп. за користування позикою  постановлене судом з порушенням норм матеріального права.  Просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

    Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 який підтримав скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній,  перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду–зміні, з наступних підстав.

    Судом з письмових матеріалів справи встановлено, що відповідно до письмової розписки від 20 жовтня 2004 року (а.с.5,29)ОСОБА_1 отримав в позику від ОСОБА_3 4120 євро з терміном повернення до 20 листопада 2004 року зі сплатою процентів в сумі 300 євро. Згідно розписки від 19 січня 2005 року (а.с.6,28) зобов’язувався сплатити позичальнику 1200 євро процентів за користування зазначеною позикою, що становить на зазначену дату 5320 євро, яка сплачена ОСОБА_2 ОСОБА_3 при укладені договору уступки вимоги від 3 травня 2006 року(а.с.7).

    Відповідно до письмових розписок ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 5 березня 2005 року 1400 євро, 22 березня 2005 року 500 євро, 4 травня 2005 року 2800 євро(а.с.15-16),що становить 4700 євро.

    Отже, сума неповернутих коштів за договором позики становить 620 євро, що становить 6591 грн.11 коп.  

Відповідно до статті ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Таким чином,  між сторонами по справі виникли правовідносини за договором позики, відповідно до умов якого позичальник погодився сплачувати позикодавцю 300 євро процентів за користування позикою з 20 жовтня  по 20 листопада 2004 року, в подальшому 1200 євро, або 7,28% місячних.

Отже, розмір процентів за визначений судом першої інстанції період з 4 травня 2005 року по 4 липня 2008 року становитиме 18,233 грн.65 коп. ( 7,28%  х 6591,11  =479,83 грн. х 38 міс. = 18,233,65 грн.                                   100

Загальна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 24,824,76 грн.(6591,11 грн. основного боргу + 18233,65 грн. процентів = 24823,76 грн.).

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позову, однак розмір процентів в сумі 68229 грн.21 коп., як вважає колегія суддів, визначив невірно. Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення загальної суми боргу та судових витрат слід зменшити відповідно до проведених розрахунків та ч.1 ст.88ЦПК України.

В решті рішення суду постановлене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і сторонами не оскажується, тому в решті  вирішення позовних вимог судове рішення підлягає залишенню без змін.

    Керуючись ст.ст.313,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

    Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Рішення Луцького міськрайонного суду від 12 червня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 загальної суми боргу та судових витрат змінити.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6591грн.11 коп. суми основного боргу, 18,233 грн.65 коп. процентів за користування позикою, всього 24824 грн.76 коп. та 248 грн.24 коп. судового збору, 30 грн. витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи.

    В решті рішення залишити без змін.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку  протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :                   \підпис.

Судді:                                підписи.

Оригіналу відповідає:

Суддя апеляційного суду

Волинської області                                                                 Подолюк В.А.