Головуючий 1 інстанції Фунжий О.А.
Справа № 6484, 2006р. Доповідач Курило В.П.
Категорія 60
УХВАЛА Іменем України
11 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі
головуючого судді Курило В.П. суддів Санікової О.С., Шамрило Л.Г. при секретарі Писаревій Ю.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Ліквідатора Приватного підприємства „Форестол" ОСОБА_1 на постанову Петровського районного суду міста Донецька від 22 травня 2006 року у справі за поданням начальника Кіровського відділу податкової міліції міста Донецька УПМ Державної податкової адміністрації у Донецькій області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичної особи,
ВСТАНОВИВ:
До Апеляційного суду Донецької області надійшла апеляційна скарга ліквідатора Приватного підприємства „ Сатолит" ОСОБА_1 на постанову Петровського районного суду міста Донецька від 22 травня 2006 року, якою задоволені вимоги начальника Кіровського відділу податкової міліції міста Донецька УПМ Державної податкової адміністрації у Донецькій області про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо юридичної особи. Товариство з обмеженою відповідальністю „Банк Перспектива" зобов"язаний надати Кіровському відділу податкової міліції міста Донецька УПМ ДПА у Донецькій області відомості в електронному та надрукованому вигляді про рух коштів по рахунку 260050280, що належить приватному підприємству „ Сатолит" із зазначенням виду операцій, суми, дати, призначення платежу, ідентифікаційних ознак контрагентів за період з 9 березня по 6 жовтня 2005 року.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що постанова суду є незаконною. Він як ліквідатор юридичної особи, щодо якої банк зобов"язаний розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, не був залучений до участі у справі, не був залучений до участі у справі і відповідно банк. Просив постанову суду скасувати, справу повернути у місцевий суд для розгляду по суті.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що у провадженні Кіровського відділу податкової міліції міста Донецька знаходиться оперативно-розшукова справа щодо порушення податкового законодавства посадовими особами Приватного підприємства „Омаліс" при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством „ Сатолит", яке має рахунки у товаристві з обмеженою відповідальністю „Банк Перспектива".
Надані Кіровським відділом податкової міліції міста Донецька матеріали оперативно-розшукової справи в достатній мірі свідчать про вмотивовану підозру щодо порушення податкового законодавства посадовими особами Приватного підприємства „Омаліс" при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством „ Сатолит", в зв"язку з чим суд вважав за необхідне надати дозвіл на розкриття банківської таємниці стосовно вказаного підприємства.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1, представників податкової міліції, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, постанова суду -скасуванню з повернення справи на новий розгляд у суд першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 60 Закону України „Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи-третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.
Відповідно до ст. 62 цього ж Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.
Звертаючись в суд з поданням про розкриття банківської таємниці щодо Приватного підприємства „ Сатолит", заявник посилався на те, що 19 вересня 2005 року податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу № 105-425/05 щодо директора Приватного підприємства „Омаліс" ОСОБА_2.
У ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що у період 2005 року Приватне підприємство „Омаліс" мало фінансово-господарські стосунки з підприємством, яке має ознаки „ транзітністі" Приватним підприємством „ Сатолит", що ліквідується власником-засновником, директором та головою ліквідаційної комісії Вакуленко О.П., та яке не має достатньо активів для погашення боргів кредиторам.
У рамках оперативних заходів по запобіганню штучного банкрутства встановлено, що кредитором приватного підприємства „ Сатолит" є товариство з обмеженою відповідальністю „ Інфра Донецьк", яке згідно з договором № 0106 від 1 червня 2005 року відвантажило по накладній від 10 червня 2005 року №310 15 контакторів на загальну суму 2.7 тис. грн.., за які Приватне підприємство „ Сатолит" не розрахувалось. Вказане дає підстави для сумнівів щодо недостатності активів боржника для погашення вимог перед кредиторами через те, що у цього підприємства мають бути або кошти від реалізації обладнання, або саме обладнання. Крім того, є підстави зробити висновок про те, що Приватне підприємство „ Сатолит" безпідставно зменшило податок на прибуток.
Задовольняючи вимоги заявника про розкриття банківської таємниці, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги грунтуються на законі, а надані матеріали оперативно-розшукової справи у достатній мірі свідчать про вмотивовану підозру щодо порушення податкового законодавства посадовими особами Приватного підприємства „Омаліс" при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством „ Сатолит".
Розглядаючи справу, суд першої інстанції в своїй постанові не вказав, який процесуальний закон він застосував, а лише послався на правила, передбачені ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність".
Відповідно до ст. 8 вказаного Закону оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених законодавством підстав надається право з дозволу суду витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчинені злочину, джерело та розміри їх доходів.
Порядок розгляду судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, на час розгляду цього питання Петровським районним судом міста Донецька передбачений лише главою 12 розділу 1У Цивільно-процесуального Кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 ЦПК України справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається у п"ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, - з повідомленням тільки заявника.
Суд розглянув справу у відсутність банку і юридичної особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці. На порушення вимог ч. 1 ст. 289 ЦПК України вказані особи не були повідомлені судом взагалі про час і місце розгляду заяви податкової міліції. Більш того, суд взагалі, не обговорював питання про притягнення цих осіб до участі у справі.
Відповідно до п.3 та 4 ч.1 ст. 311 ЦПРК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі та якщо справу розглянуто за відсутністю будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
Тому постанова суду підлягає скасуванню з поверненням справи на новий розгляд.
Судова колегія також звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до ст. 290 ЦПК України у справі про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи судом ухвалюється рішення. Суд ухвалив постанову.
Керуючись ст. 304, 307, 311 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити. Постанову Петровського районного суду міста Донецька від 22 травня 2006 року скасувати, справу на новий розгляд повернути у той же суд.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з проголошення ухвали суду апеляційної інстанції.