Головуючий 1 інстанції Павленко В.Д.

Справа № 22-6725,  2006р.        Доповідач Курило В.П.

Категорія 21

УХВАЛА Іменем України

11 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.                                                  

суддів Саніковой О.С., Шамрило Л.Г.

при секретарі Писаревій Ю.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області про відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

В апеляційний суд Донецької області надійшла апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань в м. Добропілля на рішення Добропільського міськрайонного суду від 17 травня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача і на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 4000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач - виконавча дирекція Фонду соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду і просить відмовити в задоволені позовних вимог через те, що факт моральних страждань позивача не доведений.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на ВАТ „АВК" в якості оператора виробництва № 1. Під час виконання трудових обов'язків 03 січня 2004р. з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого трапилась ампутація нігтьової фаланги третього пальця правої кісті. Висновком МСЕК від 06.07.2005р. йому встановлено втрату працездатності на 15% у зв'язку із зазначеним нещасним випадком.

Внаслідок ушкодження здоров'я позивачу завдані фізичні і моральні страждання, він зазнає фізичний біль, внаслідок перенесеного стресу відчуває постійну депресію, вимушений постійно придбавати медичні заспокійливі засоби. Це привело до душевних страждань, сприяє його пригніченню психологічно.

Суд вважає, що ушкодженням здоров'я позивачу завдано моральну шкоду, для відшкодування якої необхідно стягнути з відповідача 4000 гривень.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також з црахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасного випадку зобов'язаний в порядку, встановленому законом, сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту такої шкоди.

Суд встановив, що під час роботи на ВАТ „АВК" під час виконання трудових обов'язків 03 січня 2004р. з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого трапилась ампутація нігтьової фаланги третього пальця правої кісті. Висновком МСЕК від 06.07.2005р. йому встановлено втрату працездатності на 15% у зв'язку із зазначеним нещасним випадком. Ушкодження здоров'я позивача є наслідком шкідливих і небезпечних умов праці позивача, який внаслідок виробничої травми відчув сильний ,фізинний біль як під час травмування так і після цього, він змушений постійно звертатися за медичними ліками до аптеки, додавати зусиль для організації свого життя. Позивач втратив 15% працездатності, отримав каліцтво кісті руки, що саме по собі підтверджує спричинення позивачу моральної шкоди, він відчуває фізичний біль, відчув стресовий стан.

Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності у нього моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної шкоди не доведений є безпідставними.

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжне Донецької області на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст. 46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України. Суд також не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що позивачу призначені інші виплати, передбачені законом.

З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілого і тяжкості заподіяної травми, наслідків тілесних ушкоджень, суд першої інстанції в межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди позивача.

Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 304, 307,308, 314 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду апеляційної інстанції законної сили.