Справа 22-5852 Суддя 1 інстанцій Хейло Я.В.
Категорія 13 Доповідач Бугрим Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України
10 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі Головуючого Бугрим Л.М Суддів Зінов"євої А.Г.
Дем»яносова М.В..
При секретарі Баклановій Ю.В;
За участю адвоката ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28 квітня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування жилого будинку та визнання права власності.
Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення ОСОБА_2 ОСОБА_3, виступ адвоката ОСОБА_1 перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_3,посилаючись на те, що її та чоловікові ОСОБА_4 на праві приватної власності належав жилий будинок АДРЕСА_1.У зв»язку з тим ,що вони стали немічними , тривалий час хворіли, потребували сторонньої допомоги 5 грудня 2003 року було укладено договір дарування належного їм жилого будинку з ОСОБА_3 який є їхнім зятем - чоловіком старшої доньки на умовах надання їм матеріальної, моральної допомоги та догляду за будинком. 12 лютого 2005 року помер її чоловік, а 23 лютого 2005 року її прооперовано, стан здоров»я був тяжким, вона потребувала покою, догляду, та доброго харчування.Однак, відповідач не дотримав своєї обіцянки надавати її відповідне утримання та догляд,вона намагалася покінчити життя самогубством. Оскільки відповідач припинив виконувати обов'язки по наданню утримання, вважала ,що він своїми діями увів її в оману , і вона через це незаконно позбавлена належної її частки будинку. Просила визнати частково недійсним договір дарування жилого будинку та визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 28 квітня 2006 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
На зазначене судове рішення була подана апеляційна скарга ОСОБА_2 у якій вона просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що суд дав невірну оцінку доказам не врахував те,що відповідач порушив умови договору дарування та припинив надавати матеріальне утримання.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримувала доводи апеляційної скарги посилалась на те, що вона є людиною похилого віку та тяжко хворою, неспроможна існувати без сторонньої допомоги та утримання.Відповідач зобов'язався на умовах укладення договору дарування жилого будинку на його користь надавати її довічне утримання та догляд і свої обов'язки виконував лише до жовтня 2005 року.В іншому випадку вона б не подарувала будинок чужій людині , оскільки вона має двох рідних дочок.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував ,що між ним та батьками дружини існували добрі відносини, він" допомагав батькам по господарству, у ремонті та утриманні будинку і зобов"язався виконувати ці обов"язки довічно на умовах укладення на його користь договору дарування..Після смерті тестя ОСОБА_4, він продовжував надавати допомогу , догляд ,матеріальне утримання позивачці до жовтня 2005 року і свої обов"язки виконував сумлінно, а у зв»язку із сваркою він припинив доглядати за нею та надавати матеріальне утримання.Вважав,що конфлікт виник у зв»язку з поведінкою позивачки,яка мала намір подарувати пральну машину молодшій доньці, у той час як він ніс значні витрати на утримання позивачки.
Адвокат ОСОБА_1, яка діяла в інтересах позивачки також просила визнати договір дарування недійсним , виходячи з того,що при укладанні цього договору позивачка помилялась відносно правової природи договору,вважала,щоукладений нею договір дарування зобов"язує відповідача надавати її утримання ,що свідчить про її помилку.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , рішення суду -скасуванню ,а по справі слід постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову ,суд першої інстанції виходив з того,що позивачка не є стороною за договором дарування , а окрім того вона не довела той факт про те, що при дачі нею згоди на укладання договору дарування будинку своїм чоловіком ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 останнім вона була введена в оману,
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального закону.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 знаходилась у юридичному шлюбові з ОСОБА_4 на ім"я якого було оформлено жилий будинок прибаний у період сумісного життя та розташований по АДРЕСА_1.Земельна ділянка на якій розташовано будинок також належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на землю виданного 23.01.1997 року.
Зазначений будинок з земельною ділянкою є спільною власністю подружжя ОСОБА_2, ОСОБА_4, а тому кожний з них у відповідності з вимогами ст. 22,28 КЗпШС України / який діяв на час спірних правовідносин / має право на 1/2 частину цього будинку з змемельною ділянкою.
5 грудня 2003 року між ОСОБА_4, який є тітульним власником зазначенного жилого будинку та земельної ділянки та ОСОБА_3 було укладено договір дарування цього будинку з земельною ділянкою , який посвідчено державним нотаріусом Першої Селидівської державної нотаріальної контори.
Згоду на укладаня цієї угоди у письмовій формі , яка також удостовірена нотаріусом дала позивачка ОСОБА_2 як співласник будинку та земельної ділянки./ а.с.47/ Із письмового тексту цієї згоди вбачається, що ОСОБА_2 дає згоду на укладення договору дарування належного їм жилого будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3/ а.с. 47 зв ./
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору дарування жилого будинку недійсним на підставах передбачених ст ст. 56 та 57 ЦК України / у редакції Закону 1963 року/ позивачка вказувала , що такий договір було укладено на умовах надання з боку відповідача матеріальної та моральної допомоги, утриманні будинка у належному стані,а оскільки відповідач надавав таке утримання лише до 5 жовтня 2005 року , то вважала, що відповідач припинивши надавати таку допомогу та утримання увів її в оману / а.с. 2\. .Аналогічні пояснення позивачка давала у судовому засіданні / а.с. 18 зв, 19,20/.
Таким чином, незважаючи на те,що позивачка обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним і посилалась на обман з боку відповідача, який припинив надавати її утримання однак , фактично із її поясненнь вбачається , що при укладанні договору дарування вона помилялась відносно його правової природи, оскільки його уклала як і чоловік на умовах надання довічного утримання., вважала ,що укладання договору дарування на користь відповідача зобов"язує його надавати довічне утримання
У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2 підтвердив не лише факт укладання договору дарування на умовах довічного утримання подружжя ОСОБА_2, ОСОБА_4 ,а й факт надання такого утримання тестю ОСОБА_4 довічно , а позивачці ОСОБА_2- надання такого утримання до жовтня 2005 року../ а.с. 20-24/
Із заперечення ОСОБА_3 на позов вбачається, що між подружжям ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ним дійсно була усна домовленість про те, що він у зв"язку з укладенним договором дарування догодує та догляне батьків до смерті і він таку домовленість дотримував / а.с. 32-33 зв./
Зазначені обставини були підтвержені у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_6/ а.с. 20-22\, ОСОБА_7 / а.с. 26- 27/, ОСОБА_8 / а.с. 27 зв /
Таким чином, факт укладання договору дарування спірного будинку на умовах довічного утримання була підтверджена й відповідачем., що свідчить про те, що позивачка ОСОБА_2 даючи згоду на укладення договору дарування і належної частки жилого будинку помилялась відносно правової природи договору дарування, який є по своєї суті безоплатним і не породжує будь-якого обов"язку з боку обдарованного ,що випливає зі змісту ст. 243 ЦК України / у редакції 1963 року /
У відповідності з вимогами ст. 56 ЦК України / у редакції 1963 року /,яка діяла на час спірних правовідносин угода,укладена внаслідок помилкидцо має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла внаслідок помилки.
Таким чином , встановлені судом факти дають підстави вважати, що позивачка даючи письмову згоду на укладання договору дарування своєї частки будинку з земельною ділянкою діяла під впливом помилки , яка має суттєве значення, а тому є усі підстави для задоволення позовних вимог про визнання договору дарування належної позивачці ОСОБА_2 1/2 частки жилого будинку з змемельною ділянкою недійсним та визнання за нею права власності на належну її частку будинку з земельною ділянкою.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції дав невірну оцінку наданим доказам та допустив порушення матеріального закону, апеляційний суд вважає можливим у відповідності з вимогами ст 309 ч.1 п.3, п. 4 ЦПК України постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги визнавши договір дарування будинку з земельною ділянкою належної позивачці частки недійсним та визнати за нею право власності на цю частку.
У відповідності з вимогами ст 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуждає з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.У зв"язку з цим апеляційний суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати по сплати державного мита у сумі 163 грн. / а.с.4,5/
Враховуючи наведене та керуючись ст .307 ч.1 п .2, ст. 308 ч.1 п.3. п. 4.,314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28 квітня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування жилого будинку з земельною ділянкою частково недійсним та визнання права власності на 1/2 частку будинку з земельною ділянкою- задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки жилого будинку АДРЕСА_1 укладенного 5 грудня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та удостовіренного державним нотаріусом Першої Селідівської державної нотаріальної контори за реєстровим номером НОМЕР_1..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 163 грн/ сто шестьдесят три /