Справа № 22ц-3477/2010 Головуючий у 1інст.- Смага С.В.
Категорія-цивільна Доповідач – Зінченко С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого- судді Литвиненко І.В
суддів: Зінченко С.П., Квача М.О.
при секретарі
з участю Марченко О.О.
ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства „Семенівський ринок” на рішення Семенівського районного суду від 08 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_7 до комунального підприємства „Семенівський ринок” про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі комунальне підприємство „Семенівський ринок” просить скасувати рішення Семенівського районного суду від 08 червня 2010 року, яким позов ОСОБА_7 задоволений частково та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд неповно з”ясував всі обставини справи щодо притягнення касира-контролера ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності. Догана були винесена за порушення ведення книги розрахункових операцій, про що чітко зазначено в доповідній записці головного бухгалтера від 30.11.2009 року та інших порушень, які були виявлені директором підприємства і які були оформлені і передані як доказ до суду. Проте, не було надано належної оцінки судом цим доказам. Вважають, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, а тому суд безпідставно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_7 600 грн..
Оскаржуваним рішенням визнано незаконним наказ директора комунального підприємства „Семенівський ринок” № 32 від 16 грудня 2009 року про накладення на ОСОБА_7 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Поновлено ОСОБА_7 на посаді контролера-касира з 15.02.2010 року. Стягнуто з КП „Семенівський ринок” на користь позивачки 2760 грн. 12 коп. за час вимушеного прогулу. Стягнуто з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 600 грн.. Вирішений порядок розподілу судових витрат.
Вислухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов”язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково, і з дня накладання яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом з 05 липня 2006 року позивачка працювала у відповідача на посаді касира контролера.
Актом перевірки податкової інспекції від 20.11.2009 року накладені штрафні санкції на підприємство за допущені порушення п.9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, зокрема, за не щоденний друк фіскальних звітних чеків№130 від 07 березня 2009 року та №132 від 08 березня 2009 року.
Актом перевірки податкової інспекції від 11.01.2010 року встановлені порушення п.9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Рішенням ДПІ у Семенівському районі м.Семенівка від 22 січня 2010 року за порушення законодавства про патентування, регулювання норм готівки та порушення вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” накладено штраф на підприємство в сумі 6800 грн.
Наказом №7 від 15.02.2010 року позивачка звільнена з зазначеної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання трудових обов”язків. Підставою для звільнення був акт перевірки податкової інспекції від 11 січня 2010 року, із змісту якого вбачається, що книга реєстратора розрахункових операцій велася з порушеннями.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та поновлення її на роботі на посаді контролера-касира, суд обґрунтовано виходив з того, що акт перевірки податкової інспекції від 20.11.2009 року яким накладені штрафні санкції на підприємство за допущені порушення п.9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, зокрема, за не щоденний друк фіскальних звітних чеків№130 від 07 березня 2009 року та №132 від 08 березня 2009 року, не можна розцінювати, як систематичне невиконання позивачкою без поважних причин обов”язків покладених на неї трудовим договором, оскільки в ті дні позивачка не працювала. Суд вірно зазначив, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи було застосовано до позивачки 15.02.2010 року після закінчення строку передбаченого ч.1 ст.148 КЗпП України. Крім того, в наказі про звільнення позивача з займаної посади, не зазначено в чому конкретно проявилося таке порушення з боку позивача, а відповідно не можливо перевірити чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок.
Отже, судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що при вирішенні питання про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку і підстав для скасування рішення не має.
Стосовно нарахування розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вірно виходив з того, що час вимушеного прогулу становить з 15.02.2010 року по 08.06.2010 року - 82 дні, середньоденний заробіток позивачки складає 33грн.66 коп. З врахуванням зазначеного суд вірно стягнув з відповідача 2760 грн.12 коп. за час вимушеного прогулу позивачки. Також суд першої інстанції вірно визначив розмір моральної шкоди в сумі 600 грн., при цьому врахував вимоги розумності і справедливості.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції об’єктивно відповідають дійсним обставинам справи, суд дійшов їх після перевірки доводів і заперечень сторін, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам , вірно застосував закон, який регулює дані правовідносини, з огляду на це рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу комунального підприємства „Семенівський ринок” відхилити.
Рішення Семенівського районного суду від 08 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :