Справа № 22ц- 3550/2010 Головуючий у першій інстанції Парфененко О.Я..
Категорія - цивільна Доповідач ЗІНЧЕНКО С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: КВАЧА М.О.
суддів: ЛИТВИНЕНКО І.В., ЗІНЧЕНКО С.П.
при секретарі: МАРЧЕНКО О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області на рішення Менського районного суду від 22 червня 2010 року за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області просить скасувати рішення Менського районного суду від 22 червня 2010 року, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_6. та визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зобов’язано Управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_6. згідно до ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 22.05.2008 року по 22.06.2010 року з урахуванням отриманих ним відповідно до вимог вказаного закону.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскільки невірно застосовані положення нормативно-правових актів, що діють в сфері соціального захисту та пенсійного забезпечення.
Апелянт вказує, що судом не взято до уваги те, що мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч. 3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначається на рівні прожиткового мінімуму лише для пенсій, призначених відповідно до Закону, а позивачеві була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому на думку апелянта, застосування до спірних правовідносин норм Закону, який на них не поширюється, свідчить про незаконність та необґрунтованість судового рішення.
Крім того, судом не взято до уваги, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, здійснюється лише за рахунок державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивач ОСОБА_6 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ніжинському районі, як інвалід ІІІ групи захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.8,9).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6., суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та здійснити перерахунок та виплату пенсій згідно до вказаного Закону, тому порушені права позивача підлягають захисту.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Згідно до ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, а ст.50 Закону встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1 інвалідам ІІІ групи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет на відповідний рік.
З урахуванням наведеного, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Також апеляційний суд враховує, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” не перешкоджає застосуванню мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого розрахунку мінімального розміру пенсії за віком, ніж передбачений в ч. 1 даної норми закону.
Посилання апелянта на відсутність фінансування не можуть бути взятими до уваги, оскільки предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 304-1, 307, 308, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Менському районі Чернігівської області відхилити,
Рішення Менського районного суду від 22 червня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: