Справа № 22ц-3732/2010 Головуючий у першій інстанції СТАШКІВ В.Б.

Категорія - цивільна                                      Доповідач ЗІНЧЕНКО С.П.

У Х В А Л А

                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 серпня 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:   ЗІНЧЕНКО С.П.

суддів:               ЛИТВИНЕНКО І.В.,БОБРОВОЇ І.О.

при секретарі: МАРЧЕНКО О.О.

За участю: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_6 на рішення Ріпкинського районного суду від 31 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „ПриватБанк” про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:  

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Ріпкинського районного суду від 31.05.2010 року, яким у задоволені його позовних вимог відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що всупереч положенням ч. 4 ст. 61 ЦПК України судом не враховано фактичне визнання позову відповідачами та залишено поза увагою, що у зв’язку з відсутністю спадкоємців після померлого ОСОБА_7, позивач позбавлений права звернення з вимогою про повернення сплачених за зобов’язаннями боржника коштів, а тому даний спір залишився не вирішеним.

ОСОБА_6, посилаючись на положення ч. 1 ст. 608 ЦК України, наполягає на тому, що зобов’язання, взяті ним за договором поруки не припинились зі смертю боржника ОСОБА_7, а до апелянта, як поручителя, що виконав зобов’язання, перейшли усі права кредитора, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду підлягає залишенню без зміни, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 жовтня 2007 року між ОСОБА_7 та ЗАТ „КБ „ПриватБанк” було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого ЗАТ „КБ „ПриватБанк” надав, а ОСОБА_7 зобов’язувався прийняти, цільове використовувати та повернути кредит в сумі 50 000 грн. та відсотки за користування кредитом (а.с. 13-16).

Виконання зобов’язання боржником за вказаним договором забезпечувалось укладенням між сторонами іпотечного договору, за яким ЗАТ „КБ „ПриватБанк” прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та договорами поруки, укладеними 26.10.2007 року ЗАТ „КБ „ПриватБанк” з ОСОБА_8 та позивачем ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 (а.с 54), після смерті якого, спадкова справа в Ріпкинській нотаріальній конторі не заводилась та питання про визнання спадщини відумерлою територіальною громадою смт. Ріпки Ріпкинського району в установленому законом порядку не ініціювалось.

Також судом достовірно встановлено, що поручителем ОСОБА_6 в добровільному порядку, без пред’явлення до нього відповідної вимоги ЗАТ „КБ „ПриватБанк”, в період –з 14.11.2008 по 15.01.2009 року було погашено всю суму заборгованості померлого ОСОБА_7 за договором про іпотечний кредит в розмірі 57 279 грн. 26 коп.

Набуття права власності на квартиру в цілому, або на її частину, відбувається на підставах, не заборонених законом (ст. 328 ЦК України).

Враховуючи наведені обставини справи, суд першої інстанції на підставі правового аналізу положень ч.4 ст. 25 ЦК України, ч. 3 ст. 559 та ст. 1216,1218 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку, що законом встановлено порядок переходу боргових зобов’язань, а виходячи з того, що обов’язок поручителя безперечно пов’язаний з особою боржника, у разі смерті останнього, порука вважається припиненою, якщо поручитель не поручиться за нового боржника – спадкоємця.

Оскільки з матеріалів справи встановлено, що після смерті ОСОБА_7, боргові зобов’язання у зв’язку з відсутністю спадкоємця до жодної особи не перейшли, а договір поруки від 26.10.2007 року вважається припиненим, добровільна сплата ОСОБА_6 суми заборгованості ОСОБА_7 не може бути підставою для визнання за ним права власності на предмет застави.

У зв’язку з тим, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, а рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

    Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6   відхилити, а рішення Ріпкинського районного суду від 31 травня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

          Головуючий:                                   Судді: