Справа № 22ц- 3884/2010 Головуючий у 1інст. – Гордійко Ю.Г.
Доповідач – Страшний М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ХРОМЕЦЬ Н.С.,
суддів: СТРАШНОГО М.М., ОСТРЯНСЬКОГО В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2010 року у справі за позовом виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И В :
Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить рішення суду скасувати через неповне з’ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апелянт зазначає, що при загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню будь-який письмовий договір про страхування не укладається. Вказує, що є помилковим висновок суду про те, що спірні правовідносини пов’язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України і не є предметом регулювання ст. 1191 ЦК України, та наполягає на тому, що Фонду має право на пред?явлення регресних вимог до відповідача.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України ОСОБА_5 не зобов”язаний за регресною вимогою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відшкодувати 1827 грн. 92 коп. витрат, понесених останнім на відшкодування шкоди у вигляді допомоги по тимчасовій втраті працездатності внаслідок отримання ОСОБА_5 травми невиробничого характеру через отримання тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди.
Висновки суду повністю узгоджуються з матеріалами справи та відповідають вимога закону, що регулюють дані правовідносини.
Судом встановлено, що 26.12.2006 року біля 00 год. 20 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ-2105, д/н НОМЕР_1 і рухаючись по проспекту Миру в напрямку вулиці Кільцевої в районі буд. № 233, появив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху і скоїв наїзд на двох пішоходів. В результаті даної ДТП ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня. Даний нещасний випадок визнано таким, що не пов”язаний з виробництвом, про що свідчить акт про нещасний випадок на підприємстві від 26.01.2007 року (а.с.8-9).
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.08.2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 02.10.2008 року, ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України (а.с.12-14).
Відділення виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в зв”язку з даним нещасним випадком та тимчосвою втратою працездатності відповідача здійснило виплати останньому на загальну суму 1827 грн. 92 коп.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як страховик, за обов”язковим особистим страхуванням, не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому, з чим повністю погоджується апеляційний суд виходячи з наступного.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом, що передбачено ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 6, 20 Основ законодавства України про загальнообов”язкове державне соціальне страхування страховиками є цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов”язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами яких є внески роботодавців і застрахованих осіб.
Преамбулою Закону України „Про загальнообова?язкове державне соціальне страхування у зв?язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” передбачено, що м атеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Згідно ст. 6 Закону суб”єктом страхування є страховик – Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених статтями 45, 47 цього Закону, страхувальник та страховик; Таким чином, страхування від нещасного випадку на виробництві є обов”язковим особистим страхуванням.
Ні Основи законодавства , ні Закон, ні норми глави 67 ЦК України не передбачають право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов”язкового державного соціального страхування згідно із законом, на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування застрахованому страхових сум.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо права відділення на зворотну вимогу до відповідача відповідно до ст. 1191 ЦК України є безпідставними, оскільки не відповідають нормам чинного законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: