Справа № 22ц-4037/2010 Головуючий у 1інст. – Лихошерст В.В.
Доповідач – Зінченко С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого- судді Квача М.О.
суддів: Зінченко С.П., Бобрової І.О.
при секретарі: Марченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Щорському районі на постанову Щорського районного суду від 20лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі про зобов”язання нарахувати щомісячне підвищення соціальної допомоги дитині війни, забезпечити її виплату,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Щорського районного суду від 20 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6. задоволені частково. Зобов”язано управління Пенсійного фонду України в Щорському районі здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Щорському районі просить скасувати зазначену постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд невірно застосував положення Законів України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, та „Про соціальний захист дітей війни”.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Щорському районі, отримує пенсію за віком та відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка з врахуванням рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” передбачено, що дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Таким чином, висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Доводи апелянта щодо неможливості застосувати мінімальний розмір пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, при вирішенні даного спору не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги. Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком, згідно з положеннями ст. 2 Закону „Про прожитковий мінімум”, застосовується прожитковий мінімум. Іншими чинними Законами України розмір мінімальної пенсії за віком не встановлений, а тому при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону „Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та Положення ч.3 ст.28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обчислення підвищення пенсії особі, яка має статус дитини війни.
Відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом „Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті надбавки, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних коштів.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно з’ясував дійсні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з додержанням норм матеріального права.
З врахуванням вищенаведеного, апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Щорському районі підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 313-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Щорському районі відхилити.
Постанову Щорського районного суду від 20 лютого 2009 року залишити без зміни.
Ухвала суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: