УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

05 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

        головуючого-судді             Сілкової І.М.                             суддів                     Масьондза І.А., Коваль С.М.

        за участю прокурора         Гуменюк Л.М.    

розглянула у відкритому судовому  засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від  26 липня 2010 року.

    Цією постановою відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Воронюк Е.М. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, одруженому, який має на утриманні малолітню дитину, працюючому художником салону краси „Глорія”, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимому,

який  обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2  КК України.

Згідно постанови, у задоволенні подання відмовлено, оскільки наведені в поданні обставини не свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі буде ухилятися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі чи продовжуватиме злочинну діяльність. При цьому судом враховані дані про особу ОСОБА_2, який має постійне місце проживання в м. Києві та працює, а сама лише тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, не є самостійною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

 В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи cудом першої інстанції, посилаючись на незаконність постанови, просить її скасувати та направити подання на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту судом не в повній мірі були враховані всі обставини по справі, а саме тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а також те, що він не має місця реєстрації в м. Києві, раніше судимий, а тому перебуваючи на волі може ухилитися від слідства і суду та перешкодити встановленню істини у справі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи cудом першої інстанції, перевіривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2010 року стосовно ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за  ст. 186 ч. 2  КК України. Того ж дня його було затримано в порядку ст. 115 КПК України.

17 липня 2010 року ОСОБА_2 було пред”явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України.

19 липня 2010 року постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва строк затримання ОСОБА_2 було продовжено до 10-ти діб.

Органи досудового слідства встановили, що 15 липня 2010 року приблизно о 21 год. 40 хв., ОСОБА_2, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2,  повторно відкрито викрав майно, яке належить ОСОБА_3 на загальну суму 275 гривень.

19 липня 2010 року слідчий СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві Воронюк Е.М., за погодженням з заступником прокурора Дніпровського району м. Києва звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з поданням про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, посилаючись на тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується та наявність достатніх підстав вважати, що перебуваючи на волі він може ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі, продовжити злочинну діяльність та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень.

 З протоколу судового засідання та постанови судді вбачається, що вказані доводи слідчого були досліджені при розгляді подання. При цьому був допитаний ОСОБА_2  вислухана думка прокурора, пояснення слідчого та з’ясовані інші обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що в поданні  та матеріалах справи відсутні дані, які б давали достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 може ухилятись від органів слідства та суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі та продовжити злочинну діяльність.

Посилання в апеляції прокурора на те, що судом не було взято до уваги, дані про особу ОСОБА_2, який не має місця реєстрації в м. Києві та раніше судимий, не заслуговують на увагу, оскільки як слідує з матеріалів справи ОСОБА_2 має постійне місце проживання, а те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності не є безумовною підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу саме у вигляді взяття під варту.

Достатнього обґрунтування того, що лише тримання ОСОБА_2 під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну поведінку та виконання ним процесуальних обов’язків, суду надано не було. Не наведено такого обґрунтування і в апеляції. А сама лише тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

З урахуванням наведеного, суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 148, 150, 155 КПК України відмовив у задоволенні подання слідчого, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 165-2, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію прокурора—без задоволення.

Судді:

___________________           _________________            _________________