Справа № 2-а-31/2010/0423

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

10 серпня 2010 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого судді             Ковальчук Т.А.

при секретарі                 Хорольській І.П.

за участю позивача             ОСОБА_1        

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника ВДАІ Магдалинівського району Овечко Сергія Вікторовича                                 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться адміністративна справа за позовом  ОСОБА_1 до начальника ВДАІ Магдалинівського району Овечко Сергія Вікторовича, в якому позивач просить скасувати постанову серії АЕ № 041956 від 25.02.2009 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 140 КУпАП.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 08.01.2009 р. відносно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ № 491718, відповідно                до якого, позивач начебто, 11.02.2009 року будучи посадовою відповідальною особою Личківським сільським головою не вжив своєчасних заходів щодо встановлення на під’їзних шляхах дорожніх знаків по вул. Кірова в с. Личково до залізничного переїзду 118 км перегону ст. Мерефа - Херсон, відповідно до діючих норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки руху.

22 січня 2009 року начальником ВДАІ Магдалинівського району Овечко С.В. винесена постанова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності                                      за ч. 1 ст. 140 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.

Позивач вважає вказана постанова незаконна та така, що підлягає скасуванню з таких підстав.

Позивач зазначає, що дорога по вул. Кірова с. Личково Магдалинівського району Дніпропетровської області не була передана на баланс Личківської сільської ради і по даний час     не знаходиться на балансі сільської ради. Залізничний переїзд 118 км перегону Мерефа – Херсон             є власністю залізної дороги, тобто вказана територія та частина вулиці Кірова знаходиться                   за межами населеного пункту.

Позивач вказує на те, що бюджеті сільської ради на 2009 рік не заплановано кошти для встановлення знаків по вулиці Кірова. Крім того в повноваження сільського голови відсутні повноваження щодо встановлення дорожніх знаків на під’їзних шляхах.

Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача були незаконними і просить скасувати оскаржувану постанову.

В судовому засіданні позивач підтримав позов та прохав суд задовольнити його.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надіславши письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов не визнає.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає,                      що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

11.02.2009 року інспектором ОДР ВДАІ Магдалинівського району Сотниковим В.А. було винесено припис, згідно якого позивач терміново повинен встановити на під’їзних шляхах до перегону ст. Мерефа-Херсон дорожні знаки по вул. Кірова в с. Личково Магдалинівського району, про виконання  припису необхідно було сповістити до 03.04.2009 року (а. с. 6).

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ № 491718                     від 11.02.2009 року позивач з ним не погодився. В графі - Пояснення особи, яка притягається                до адміністративної відповідальності, по суті порушення вказано «Сільська рада не може встановити дорожні знаки на переїзді у зв’язку із відсутністю коштів» (а. с. 5).

25.02.2009 року начальником ВДАІ Магдалинівського району Овечко Сергієм Вікторовичем було винесено постанову серії АЕ №041956, згідно якої позивач 11.02.2009 року                будучи відповідальною особою за утримання вулиць в с. Личково не прийняв заходів щодо встановлення дорожніх знаків по вул. Кірова в с. Личково і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1 020 грн. (а. с. 4).

Згідно акту приймання-передачі від 18.03.2003 року та інвентаризаційного опису                            на 17 березня 2003 року дорога по вулиці Кірова в с. Личково на баланс Личківської сільської ради не передавалася (а. с. 7-12).

Суд вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального                                    та процесуального права, а отже підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Кодекс України про адміністративні правопорушення поєднує в собі норми                                      як матеріального так і процесуального права.

Зокрема, ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах                           про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Під всебічним, повним та об’єктивним з’ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень                          у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

В даному випадку, відповідачем не було заслухано пояснення позивача, не надано належної оцінки, тобто не було всебічно, повно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, що потягло                   за собою помилкове винесення постанови.

Ст. 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення,                      чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності,                          чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду,                        чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, однак як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідачем при розгляді справи не було виконано вимог ст. 280 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП п останова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте                  по справі рішення, а згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України  законодавства у справах про деякі злочини  проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам статей 283,                   284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази на яких ґрунтується висновок  про вчинення особою адміністративного правопорушення та вказати  мотиви відхилення інших доказів                       на які посилається правопорушник чи виражених ним доводів, однак в оскаржуваній постанові відсутні будь-які висновки, мається лише констатація факту і все.

Відповідачем не надано жодних доказів правомірності своїх дій, в той час                                      як  ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює обов’язок суб’єкта владних повноважень довести правомірність своїх дій, якщо він заперечує проти позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення позивача  до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП являється безпідставним, а отже постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги або протесту на постанову                    по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість  винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття провадження у справі.

Оскільки згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися               на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, то суд вважає за можливе, скасувавши оскаржувану постанову, закрити провадження у справі               про адміністративне правопорушення відносно позивача в зв'язку з відсутністю складу правопорушення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 4-9, 13, 14, 159, 160, 161, 162,                                    163 КАС України, ст. ст. 247, 292, 293 КУпАП, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р.,  -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Скасувати постанову серії АЕ № 041956 від 25 лютого 2009 року винесену начальником                 ВДАІ Магдалинівського району Овечко Сергієм Вікторовичем.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1, на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Постанову може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови,  а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів                з  дня  отримання  копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя                                 Т.А. Ковальчук