УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-2625/10             Головуючий в суді 1-ї інстанції Драч Ю.І.

Категорія 57                     Доповідач Балашкевич С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

    19 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючого – судді Балашкевича С.В.    

суддів: Рафальської І.М., Зарицької Г.В.                

при секретарі Пюрі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Житомирського обласного центру по нарахуванню та  здійсненню соціальних виплат на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 25 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2  до Житомирського обласного центру по нарахуванню та  здійсненню соціальних виплат про стягнення заборгованості по невиплаченій разовій грошовій допомозі, -

встановила:

    У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом на обгрунтування якого зазначав, що йому як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на те, що в 2008 та 2009 роках ця допомога виплачувалася відповідачем не в повному обсязі, позивач просив задовольнити його вимоги.

    Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 25 березня 2010 року позов задоволено. Дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та  здійсненню соціальних виплат визнано неправомірними. Стягнуто з останнього на користь ОСОБА_2 4790 грн. заборгованості по виплаті щорічної разової грошової допомоги.

    В апеляційній скарзі  Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат посилається на порушення судом норм матеріального права й ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову за його безпідставністю.

    Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 як учаснику бойових дій у 2008 році виплачувалася щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 310 грн.,  встановленому  постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", а в 2009 році - в розмірі 340 грн., передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

    Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року, яким визнано неконституційною статтю 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та виходив з того, що у 2008 та 2009 роках позивачу виплачувалася щорічна одноразова грошова допомога до 5 травня не в повному обсязі.

Проте з таким висновком цілком погодитися не можна.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» учасники бойових дій мають право на отримання одноразової грошової допомоги  до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак положеннями пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  було передбачено, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій  повинен визначатися Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008) положення пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що це рішення Конституційного суду України прийнято після закінчення строку виплати вказаної допомоги, тобто на момент виплати щорічної допомоги відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

За таких обставин висновки суду щодо неправомірності дій відповідача та наявність підстав для стягнення за 2008 рік недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня є необґрунтованими.

Згідно статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право лише встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати,  в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Як уже згадувалося вище, у 2009 році виплата позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня здійснювалася у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів над підзаконними актами, при конкурентності норм, суд першої інстанції правильно керувався актом вищої дії, в даному випадку – Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту», та дійшов обгрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо нарахування у 2009 році позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 18 березня 2009 року.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що мінімальний розмір пенсії за віком на час виплати у 2009 році вказаної щорічної одноразової грошової допомоги складав 544 грн. постанова суду підлягає зміні, а сума стягнення зменшенню з 4790 грн до 2380 грн. ((544грн.х5) – 340 грн.)).

Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу  Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 25 березня 2010 року змінити, зменшивши суму стягнення щорічної одноразової грошової допомоги з 4790 грн до 2380 грн.

 Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий             Судді