АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.08.2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Стана І.В. (головуючий), Марчука О.П., Животова Г.О., з участю прокурора – Канюка В.Ю., скаржника – ОСОБА_3, потерпілої – ОСОБА_4 розглянув у відкритому засіданні матеріали за апеляцією ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 22.07.2010 року.
Даною постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову заступника прокурора Закарпатської області від 10.10.2003 року про порушення кримінальної справи за фактом грубого порушення службовими особами Закарпатського обласного управління з регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну законодавства про працю та трудових прав ОСОБА_4 за ознаками вчинення злочину , передбаченого ч.1 ст. 172 КК України.
З постанови про порушення кримінальної справи вбачається, що колишні службові особи Закарпатського обласного управління з регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну протягом квітня 2000 – листопада 2001 років із особистих неприязних відносин неодноразово грубо порушували трудові права ОСОБА_4.
Так, згідно штатного розпису Закарпатського обласного управління з монополії на виробництво та обіг спирту , алкогольних напоїв і тютюнових виробів , ОСОБА_4 займала посаду головного спеціаліста по ліцензуванню вказаного управління. Відповідно до п.9 Положення про Комітет України з монополії на виробництво та обіг спирту , алкогольних напоїв і тютюнових виробів, право затверджування та зміни штатного розпису територіальних управлінь мав виключно Голова Держспецмонополії. Однак, 11.04.2000 року службові особи Закарпатського обласного управління з монополії на виробництво та обіг спирту , алкогольних напоїв і тютюнових виробів протиправно змінили штатний розпис управління , згідно якого та наказу по управлінню № 23 від 07.04.2000 року посада, що займала ОСОБА_4, була переведена у відділ контролю за обігом спирту, алкогольних та тютюнових виробів. Таким чином було допущено незаконне переведення ОСОБА_5 на нижчу посаду.
Крім того, 29.08.2000 року наказам начальника Закарпатського обласного управління з регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну № 60 ОСОБА_4 було незаконно звільнено з посади головного спеціаліста на підставі п.3 ст.40 КЗпП України з 30.08.2000 року ніби за систематичне невиконання та неналежне виконання службових обов’язків.
Рішенням Ужгородського міського суду від 08.10.2001 року ОСОБА_4 поновлено на посаді головного спеціаліста та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
З метою подальшого перешкоджання трудовій діяльності ОСОБА_4 , 12.11.2001 року останню незаконно, з порушенням порядку та строків вивільнення працівників при ліквідації управління, повторно звільнили із займаної посади, не надавши можливості відпрацювати 2 місяці після попередження про звільнення.
Суд постанову мотивував тим, що в матеріалах наявні приводи та підстави для порушення кримінальної справи, при її порушенні дотриманні норми КПК України.
В апеляції ОСОБА_3 порушує питання про скасування постанови суду та направлення матеріалів за скаргою на новий судовий розгляд. Зазначає , що суддя не перевірив наявність приводів та підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи і
Справа № 10- 307 /10 Номер рядка статистичного звіту: 8
Головуючий у першій інстанції : Сочка В.І.
Доповідач : Марчук О
- 2 -
безпідставно відхилив доводи про їх відсутність. Суддею досліджувалися матеріали дослідчої перевірки на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи однак в протоколі такі не відображені, анкетні дані скаржника в постанові суду зазначено не вірно.
Заслухавши доповідь судді щодо змісту постанови суду від 22.07.2010 року, основні доводи апеляції , пояснення ОСОБА_3 на підтримання апеляції, промову прокурора, який вважає постанову суду законною та обґрунтованою, пояснення ОСОБА_4 про безпідставність апеляції , перевіривши матеріали надані судом , обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України суддя , розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови , законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи , і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
За результатами розгляду скарги суддя приймає рішення залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94,97,98 КПК України.
Ці вимоги закону при розгляді скарги судом дотримані.
З постанови про порушення кримінальної справи, матеріалів на підставі яких її винесено вбачається, що приводом до порушення кримінальної справи була заява ОСОБА_4 про вчинення щодо неї злочину.
Зміст матеріалів дослідчої перевірки свідчать про наявність достатніх даних про ознаки злочину вказаного у постанові заступника прокурора Закарпатської області. Порядок винесення постанови відповідає вимогам ст. 98 КПК України. Обставин, що виключають провадження по кримінальній справі не встановлено.
Згідно вимог ст.ст. 94,98 КПК України кримінальна справа порушується в тих випадках , коли є достатні дані , які вказують на наявність ознак злочину. Перевірка фактичних обставин, відповідно до вимог ст. 64 КПК України, є предметом дослідження в кримінальній справі на стадії досудового слідства і відношення до перевірки приводів та підстав , зазначених у ст.94 КПК України, на стадії порушення кримінальної справи не має.
Доводи, наведені в апеляції стосуються перевірки обставин , що підлягають доказуванню в кримінальній справі та оцінки доказів, а тому не дають підстав для визнання постанови судді необґрунтованою чи незаконною.
Щодо доводів апеляції про не звернення судом першої інстанції уваги на конкретні документи при дослідженні матеріалів, на підставі яких була порушена кримінальна справа, та невнесення цих зауважень до протоколу судового засідання , то відповідно до вимог ст. 88 КПК України, скаржник вправі був подати свої письмові зауваження з приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу, однак таким правом не скористався.
Решта доводів апелянта в частині допущених судом у постанові описок не носять правового характеру і не впливають на законність та обґрунтованість постановленого у даній справі судового рішення.
Оскільки розгляд апеляційним судом матеріалів за скаргою на постанову про порушення кримінальної справи обмежується перевіркою дотримання судом першої інстанції вимог ст.236-8 КПК України, висновок суду щодо законності прийнятого заступником прокурора Закарпатської області рішення є обґрунтованими, а доводи апелянта - безпідставними.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду від 22.07.2010 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_3 на постанову заступника прокурора Закарпатської області від 10.10.2003 року про порушення кримінальної справи за фактом грубого порушення законодавства про працю за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України – без змін.
Судді: