Справа № 22-4683-2006 Головуючий у 1 інстанції - Анісімова Н.Д.
Категорія- 23 Доповідач Гурова О.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючої - Гурової О.М.,
суддів - Голубинського А.М., Молчанова С.І.,
при секретарі - Миснянко М.П.,
за участю -сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріального збитку й моральної шкоди, заподіяного джерелом підвищеної небезпеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16 березня 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково; в позові ж ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди -відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення та справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено безпідставно та незаконно. Так, Кіровський районний суд м. Донецька прийняв до провадження позов ОСОБА_2 без досудової підготовки, без усунення суттєвих протиріч, які маються в матеріалах справи. Крім того:
- позивачем не доплачено судовий збір при подачі позовної заяви,
- судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про фіксацію процесу
технічними засобами;
· не надано правової оцінки матеріалам, які долучені до справи;
· не вирішено питання щодо обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги ОСОБА_2;
· судом порушено ч.1 ст. 7 ЦПК України щодо державної мови.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що у судовому засіданні було встановлено, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_1, як власника джерела підвищеної небезпеки, позивачеві була заподіяна матеріальна й моральна шкода; судом не встановлено, що в ДТП мало місце порушення Правил дорожнього руху України з боку позивача ОСОБА_2 і між його діями й наслідками, що настали, наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Заслухавши доповідача суддю Гурову О.М., пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Постановлюючи рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що 10 березня 2003 р. приблизно о 22-30 год. на пр-кті Ленінському в м. Донецьку відбулась дорожно-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-2107 держзнак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ГАЗ-2410 держзнак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1
Але, з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів слідчого відділу ДТП СУ ДМУ УМВС України, в рапорті слідчого ОСОБА_5, який виїжджав на місце події, зазначено, що зіткнення автомобілів ВАЗ-2107 та ГАЗ-2410 відбулось 10 травня 2003 р. о 22-30 год. Під час ДТП пасажиру ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження. Вказанйй рапорт зареєстрований в книзі обліку та інформації про злочини Донецького міського управління УМВС України 11 травня 2005 р. за № НОМЕР_3.
Довідкою лікарні № 1 м. Донецька підтверджується, що саме 10 травня 2003 р. о 22-50 год. до травмпункту лікарні звернувся ОСОБА_3 з скальпованою раною перенісся.
Медичний огляд водія ОСОБА_1 проводився о Згод, ночі 11 травня 2003 р., тобто незабаром після ДТП, що вбачається з протоколу № НОМЕР_4.
В первісних поясненнях водія ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 також зазначено про те, що факт вказаного ДТП мав місце 10 травня 2003 р. о 22-30 год.
Допитаний в судовому засіданні апеляційної інстанції слідчий відділу ДТП СУ ДМУ
УМВС України ОСОБА_5 пояснив, що в зв"язку з великою навантаженістю адміністративних справ, він помилково зазначив в протоколі огляду місця ДТП за участю сторін дату події 11 березня 2003 року в 00-35 год. Насправді, огляд за вказаним фактом проводився в 00-35 год. 11 травня 2003 р. Після зібрання первісних матеріалів, начальником відділення 13.05.2003 р. на вказаному протоколі зроблена резолюція про вирішення питання стосовно порушення кримінальної справи. В подальшому на підставі невірно вказаної в протоколі дати він помилково вказав цю ж дату і в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 7 червня 2003 р.
З урахуванням викладеного, пояснень сторін, Апеляційний суд приходить до висновку, що саме 10 травня 2003 р. о 22-30 год. на пр-кті Ленінському в м. Донецьку відбулось зіткнення транспортних засобів ВАЗ-2107 держзнак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та ГАЗ-2410 держзнак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1.
Враховуючи, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року і цей новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов"язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, Апеляційний суд вважає, що спірні правовідносини між сторонами повинні регулюватись ЦК України в редакції 1963 року.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами) передбачено, що питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при взаємодії самим джерелам підвищеної небезпеки, кожного з їх володільців перед іншим з них вирішується за правилами ст. 440 ЦК: шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним.
Допитаний в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 пояснив, що зіткнення транспортних засобів відбулось з вини відповідача ОСОБА_1, який виконуючи маневр лівого розвороту, не переконався у безпеці таких дій і намагався розвернутись у безпосередньо близькій відстані від його автомобіля, чим перешкоджав його руху та створив небезпеку. Внаслідок ДТП його автомобіль ВАЗ-2107 був пошкодженим, матеріальні збитки становили 8951,20 грн., витрати на проведення експертиз - 737,84 грн., на сплату держмита - 63,64 грн., які Попов просив стягнути з відповідача разом з 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 просив суд відхилити позов ОСОБА_2, посилаючись на те, що в його діях немає порушень Правил дорожного руху. В зустрічному позові наполягав на відшкодуванні ОСОБА_2 йому моральної шкоди в сумі 5000 грн., т.я. при ДТП відчув сильний шок, перенервував, що визвало загострення хронічних захворювань.
Як вбачається з первісних власноручно написаних пояснень ОСОБА_1 по адміністративній справі, перед тим, як розпочати розворот він побачив на відстані 100-150 метрів фари автомобіля, що наближався до нього, але вважав, що встигне розвернутись і почав здійснювати маневр.
Допитані судом свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили, що автомобіль ГАЗ-2410 виконував розворот наліво, переїждаючи смугу руху автомобіля ВАЗ-2107. Водій ВАЗа почав подавати звукові сигнали, намагався уникнути зіткнення, об'їжджаючи ГАЗ-2410, але транспортні засоби зіткнулись.
З висновків судової авто-технічної експертизи вбачається, що дії водія автомобіля ГАЗ-2410 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України та знаходились в причинно-наслідковому зв"язку з дорожньо-транспортною пригодою (а.с.219-222)
З урахуванням викладеного, Апеляційний суд приходить до висновку, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_1 транспортний засіб позивача ОСОБА_2 був пошкодженим, тому обов'язок відшкодувати завдану шкоду, згідно зі ст. 440 ЦК України (в ред. 1963р.) повинен бути покладеним на ОСОБА_1.
Розмір заподіяної ОСОБА_2 матеріальної шкоди станом на час відновлення автомобіля в квітні 2004 року становив 7466,30грн., що підтверджується додатковою судовою авто-товарознавською експертизою (а.с.256-264).
Понесені ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 801,48 грн., згідно з вимогами ЦПК України, також підлягають стягненню з відповідача.
В зв"язку з ДТП позивач зазнав і моральних страждань, які виразились в фізичному болю, проходженні лікування з приводу струсу головного мозку (а.с.24), нервовому стресі з приводу пошкодження власного майна та в зв"язку з заподіянням пошкодження здоров"я пасажира автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_3, неможливості тривалий час користуватись автомобілем, в додаткових зусиллях по організації життя, порушенні нормальних життєвих зв"язків, тому на підставі ст. 440-1 ЦК України, на його користь підлягає стягненню з відповідача й моральна шкода в сумі 2000 грн.
Що ж стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то Апеляційний суд не знаходить підстав для їх задоволення через те, що шкода, заподіяна лише з вини володільця джерела підвищеної небезпеки, якому заподіяно шкоду, відшкодуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування судового рішення через порушення судом норм процесуального права, зокрема, відмові в фіксації судового процесу технічними засобами та постановленні рішення не на державній мові, не заслуговують на увагу, оскільки ці підстави не передбачені ст. 311 ЦПК України, як такі, що тягнуть обов"язкове скасування рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 309, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд
ВИРІШИ В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16 березня 2006 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування: матеріальної шкоди - 7466,30 грн. (сім тисяч чотириста шістдесят шість грн. ЗО коп.); судових витрат - 801,48 грн. (вісімсот одну грн. 48 коп.); моральної шкоди - 2000 грн. (дві тисячи грн.).
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.