Справа № 2-350/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25 червня 2010 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді             Ковальчук Т.А.,

при секретарі                     Хорольській І.П.,

за участю позивача                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бузівської сільської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,                         про визнання права власності на спадщину по праву спадкування за заповітом,

                                                       В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бузівської сільської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, про визнання права власності на спадщину по праву спадкування за заповітом. Позивач в позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла                 її тітка – ОСОБА_2. Після її смерті залишилася спадщина, що складається                              з земельної ділянки згідно з державного акту на право приватної власності на землю                             серії ІІІ ДП № 095209 від 10 січня 2001 року.

За життя тітка ОСОБА_2 залишила заповіт від 15 грудня 2002 року згідно якого вказану землю заповідала позивачеві.

Позивач звернулася до нотаріальної контори з проханням видати їй свідоцтво про право               на спадщину тітки. Але позивачеві було відмовлено, у зв’язку із наявністю протиріч                                 у правовстановлюючих документах. В заповіті ім’я тітки записано «ОСОБА_1», тоді як інші документи (паспорт, свідоцтво про смерть, Державний акт на право приватної власності на землю) свідчать про правильність написання імені тітки «ОСОБА_1.

Позивач вважає, що предметом спадкування вказана одна і та ж сама земельна ділянка,                    яка належала її тітці.

Тому позивач вимушена звертатися до суду та просить встановити факт належності позивачеві заповіту, визнати право власності на земельну ділянку по праву спадкування                            за заповітом.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, просила суд задовольнити їх, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надіславши заяву в якій прохає розглянути справу в їхню відсутність, позов визнає.

Вислухавши пояснення  позивача,  дослідивши докази, суд вважає,  що вимоги підлягають  задоволенню.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06 липня 2009 року, актовий запис № 22 (а. с. 4).

В заповіті від 05 грудня 2002 року вказано, що ОСОБА_3 заповіла земельну частку (пай) – згідно державного акту на землю серії ІІІ ДП № 095209                                     від 10 січня 2001 року, що знаходиться на території АДРЕСА_1 – ОСОБА_1 (а. с. 5).

Після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач звернулася                       до нотаріальної контори за оформленням спадщини, але листом нотаріуса було відмовлено                     у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв’язку з тим, що ім’я в свідоцтві про смерть померлої «ОСОБА_1, але в заповіті від 05.12.2002 року посвідченому секретарем Бузівської сільської ради Буряк Л.С. вказано «ОСОБА_1» (а. с. 9).

Відповідно до державного акту на право власності на землю серії ІІІ - ДП № 095209                  від 10 січня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності               на землю за МД № 2642, земельна ділянка площею 5.162 га, яка розташована на території Бузівської сільської ради належала ОСОБА_5 (а. с. 6).

Згідно ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити  своїми  спадкоємцями  одну                   або кілька  фізичних  осіб,  незалежно  від  наявності  у нього з цими особами сімейних,  родинних  відносин,  а  також  інших  учасників цивільних відносин.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем  і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем по заповіту, який залишила померла ОСОБА_2, тому має право на спадкування. Виходячи з наведеного суд дійшов                 до висновку про можливість задоволення позовних вимог.

    Керуючись ст. ст. 10, 11, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст. 1233-1235, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Встановити факт належності правовстановлюючого документу – заповіту                                    від 05 грудня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за № 144, посвідченому секретарем                 Бузівської сільської ради Буряк Л.С. – ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  право власності:

-   на земельну ділянку площею 5,162 га, розміщену на території АДРЕСА_2 призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право власності на землю серії ІІІ - ДП № 095209 від 10 січня 2001 року, зареєстрований                       в Книзі записів державних актів на право власності на землю за МД № 2642.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження   і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому                      ч. 4 ст. 295 ЦПК України.            

Суддя                                               Т.А.Ковальчук