Справа № 2-212/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року смт. Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого – судді Орленко Л.О.
при секретарі Крайнюкові М.М.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Веселинове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
ВСТАНОВИВ:
22 квітня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 вересня 2009 року біля 10 год. 20 хв. він керував на підставі довіреності автомобілем ВАЗ -2104, державний номерний знак НОМЕР_1, та рухався в сторону м.Миколаєва автодорогою Миколаїв-Доманівка –Берізки. На під’їзді до с.Ульянівка відповідач ОСОБА_3, який рухався із ним в попутному напрямку, керуючи автомобілем ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_2, не вибрав безпечний інтервал руху, почав здійснювати обгін його автомобіля, внаслідок чого допустив зіткнення з його автомобілем, який зазнав механічних ушкоджень.
Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2009 року відповідач притягнений до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення за ст.124 КУпАП і на нього накладено стягнення у виді штрафу розміром 340 грн.
Оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини відповідача через порушення ним Правил дорожнього руху, внаслідок чого його автомобіль одержав механічні ушкодження, то йому була спричинена матеріальна шкода, яка складає 4727 грн. 11 коп. Спричинення шкоди його майну негативно вплинуло на нього, стало причиною моральних страждань та переживань, в зв’язку з чим він просить суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Крім того просить стягнути на його користь з відповідача вартість експертного дослідження в сумі 500 грн., витрати на бензин, пов’язані з поїздками на експертне дослідження в сумі 1688 грн. 08 коп., вартість телеграми в сумі 52 грн. 34 коп., страхове відшкодування (франшизу) в сумі 510 грн., та судові витрати: судовий збір – 325 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді – 120 грн., правову допомогу – 150 грн.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, зменшивши розмір матеріальної шкоди з 4727 грн. 11 коп. до 2778 грн. 33 коп., зазначивши, що згідно з експертним дослідженням спеціаліста автотоварознавця вартість матеріального збитку, завданого його автомобілю, складає 3985 грн. 26 коп. Однак, від цієї суми він відраховує страхове відшкодування в сумі 1206 грн. 93 коп., яке він отримав від страхової компанії «Оранта», і тому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду на його користь в сумі (3985,26 – 1206,93) = 2778 грн. 33 коп. Позивач уточнив суму витрат на бензин, яка відповідно до чеків складає 1688 грн. 09 коп., яку він і просить стягнути з відповідача. Решту своїх вимог не змінював та просив задовольнити в тому розмірі, в якому він вказав в позовній заяві. По суті дорожньо-транспортної пригоди пояснив наступне. 15 вересня 2009 року о 10 год. 20 хв. він рухався зі швидкістю 80- 90 км. на год. по автодорозі ОСОБА_4 –Доманівка –Берізки у м.Миколаїв на автомобілі ВАЗ -2104, державний номерний знак НОМЕР_1, яким він керує на підставі довіреності. На 29 км. цієї автодороги він побачив попереду автомобіль ГАЗель, який стояв на правій обочині, а поруч з ним на проїзній частині правої смуги дороги стояв автомобіль ВАЗ – 21099, який перекривав його смугу руху. З метою об’їзду автомобіля ВАЗ – 21099, позивач за 100 – 120 м. до цього автомобіля, увімкнув покажчик лівого повороту та виїхав на зустрічну смугу руху. На відстані 30 м. до автомобіля ВАЗ – 21099 водій цього автомобіля відкрив дверку, і він, з метою об’їзду перешкоди зменшив швидкість та почав гальмувати, і в цей момент відчув удар в задню ліву частину свого автомобіля. Вважає, що він в даній дорожній обстановці діяв відповідно до Правил дорожнього руху та вжив заходів для уникнення аварії, а відповідач в порушення вимог п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху не вибрав безпечну дистанцію та безпечну швидкість, внаслідок чого допустив зіткнення з його автомобілем.
Відповідач в попередньому судовому засіданні вину визнав частково, вказавши, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв, тобто з вини позивача і його вини, а тому розмір збитків необхідно визначати відповідно до ступеня вини кожного. Позов в частині відшкодування позивачу страхового відшкодування (франшизи) в сумі 510 грн. визнає, в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити. При цьому відповідачем були надані суду заперечення проти позову у письмовій формі, які приєднані до матеріалів справи.
В судове засідання відповідач не прибув, про дату та місце судового засідання був повідомлений своєчасно, документів про поважність своєї неявки до суду не надав, тому суд визнає причини неявки відповідача до суду неповажними. Згідно з вимогами ст.44 ЦПК України інтереси відповідача в судовому засіданні представляв його представник ОСОБА_2, який наділений правами та несе обов’язки відповідача, на вчинення яких він не обмежений, що вбачається з доданої до справи довіреності. Суд дійшов висновку, що відсутність відповідача в судовому засіданні не вплине на об’єктивність та всебічність дослідження обставин, а тому ухвалив проводити судове засідання у відсутність відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 від імені відповідача визнав позов частково та пояснив, що 15 вересня 2009 року близько 10 год. 20 хв. відповідач їхав автомобілем ВАЗ -2106, державний номерний знак НОМЕР_3, по автодорозі Т-1506 з смт.Веселинове в сторону м.Миколаєва. Попереду нього автомобілем ВАЗ – 2104, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався позивач. На під’їзді до с.Ульянівка відповідач і позивач рухалися зі швидкістю 80-90 км/год., інтервал між ними був близько 20 м.
На 29 км. автодороги на проїзній частині правої смуги дороги стояв вантажний автомобіль ГАЗель, праві колеса якого розташовувалися по краю дорожнього покриття. А поруч з ним стояв автомобіль ВАЗ – 21099. Ці два автомобіля повністю перекривали смугу руху, по якій рухалися відповідач і позивач і смугу зустрічного руху приблизно на 1 м. Позивач, увімкнувши покажчик лівого повороту, почав здійснювати маневр об’їзду автомобіля ВАЗ – 21099. Відповідач зробив той самий маневр і обидва автомобіля (позивача і відповідача) рухалися по смузі зустрічного транспорту, здійснюючи об’їзд перешкоди (ВАЗ -21099). В порушення вимог п.п.13.1, 13.3, 12.9 Правил дорожнього руху позивач не дотримався безпечного інтервалу з перешкодою (автомобілем ВАЗ -21099), тобто не обрав відстань між боковими частинами транспортних засобів, за якої була б гарантована безпека дорожнього руху, та почав здійснювати його об’їзд у небезпечній близькості до перешкоди. Порівнявшись з автомобілем ВАЗ – 21099 позивач різко загальмував, чим створив для відповідача аварійну ситуацію, оскільки у разі продовження руху, відповідач здійснив би зіткнення з його автомобілем.
Побачивши, що автомобіль попереду загальмував та став перешкодою для відповідача, останній згідно з вимогами п. 12.3 ПДР негайно натиснув на гальма та вжив заходів для зміни напрямку руху для об’їзду ВАЗ – 2104 – прийняв лівіше, виїхавши на ліве узбіччя дороги, але зіткнення уникнути не вдалося, і автомобілі відповідача та позивача отримали механічні ушкодження.
З розміром відшкодування матеріального збитку, встановленого спеціалістом авто товарознавцем в сумі 3985 грн.26 коп., не згоден та вважає, що не має підстав для задоволення цієї вимоги, оскільки в протоколі огляду транспортного засобу від 24.12.2009 р., який додано до звіту експертного дослідження, вказані механічні ушкодження автомобіля позивача в більшому об’ємі, ніж в технічному огляді транспортного засобу позивача від 15.09.2009 р., що не виключає можливості отримання цих ушкоджень позивачем під час використання автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди.
Вимога позивача про відшкодування моральної шкоди на суму 5000 грн. не підтверджена відповідними доказами, а тому не підлягає задоволенню.
Вважає, що підстав для відшкодування на користь позивача вартості експертного дослідження на сумі 500 грн. не має, так як експертне дослідження проводилося з ініціативи позивача без узгодження з відповідачем.
Витрати позивача на придбання бензину в сумі 1688,09 грн. необґрунтовані та не підтверджені належними доказами, оскільки не пов’язані з винними діями відповідача, а тому в задоволенні цієї частини вимог необхідно відмовити.
Представник відповідача висловив позицію, що судові витрати підлягають відшкодуванню відповідно до ст.88 ЦПК України.
Витрати позивача на відшкодування вартості направлення телеграми в сумі 52,34 грн. та страхове відшкодування (франшизу) відповідач визнає та не заперечує щодо відшкодування позивачу цих витрат.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, докази, надані сторонами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 15 вересня 2009 року біля 10 год. 20 хв. позивач ОСОБА_1, керуючи на підставі довіреності автомобілем ВАЗ -2104, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався в сторону м.Миколаєва автодорогою ОСОБА_4 - Доманівка – Берізки. Позаду позивача в попутному з ним напрямку рухався відповідач ОСОБА_3 на автомобілі ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_2. На під’їзді до с.Ульянівка, на 29 км. автодороги, позивач побачив на узбіччі по ходу свого руху вантажний автомобіль ГАЗель та поряд з ним розташований на правій смузі руху автомобіль ВАЗ – 21099, який створював перешкоду позивачу у русі. З метою уникнення аварійної ситуації позивач за 100 – 120 м. до цього автомобіля увімкнув покажчик лівого повороту та виїхав на зустрічну смугу руху. На відстані 30 м. до автомобіля ВАЗ – 21099 водій цього автомобіля відкрив двері, і позивач, з метою уникнення зіткнення зменшив швидкість та почав гальмувати, і в цей момент відповідач в порушення п.п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, не врахувавши дорожньої обстановки, не вибравши безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем позивача, внаслідок чого автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні ушкодження.
Відповідно до пп..12.1. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; а також водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Такі вимоги Правил дорожнього руху відповідачем не були виконані, що підтверджується матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст..124 КУпАП: протоколом про адміністративне правопорушення, схемою дорожньо-транспортної пригоди, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, технічним оглядом транспортних засобів сторін, поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_3, постановою Веселинівського районного суду від 15 жовтня 2009 р. про накладення на відповідача адміністративного стягнення в сумі 340 грн., яка відповідачем оскаржена не була та вступила в законну силу 23 жовтня 2009 року.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Аналізуючи всі обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, суд дійшов висновку, що між діями відповідача, який керував автомобілем ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_2, та заподіяною шкодою позивачу є причинний зв'язок, оскільки зіткнення автомобілів ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням відповідача, та ВАЗ -2104, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1, вчинено саме з вини відповідача з тих причин, що він порушив п.п.12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні доказів вини позивача у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 15 вересня 2009 року, не встановлено, оскільки позивач ОСОБА_4 діяв в даній дорожній обстановці згідно з вимогами Правил дорожнього руху та не порушував п.п. 13.1. 13.3, 12.9 Правил.
Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з ч.2. ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Враховуючи, що матеріальна шкода майну позивача в ході дорожньо-транспортної пригоди була заподіяна з вини відповідача, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2778 грн. 33 коп., виходячи з розміру матеріального збитку, визначеного спеціалістом – автотоварознавцем на суму 3985 грн. 26 коп. та відповідно до зменшеного розміру матеріального збитку на суму страхового відшкодування розміром 1206 грн. 93 коп., яке позивач отримав від страхової компанії «Оранта» (3985,26 грн. – 1206,93 грн. = 2778 грн.33 коп.).
Твердження відповідача та його представника про те, що вартість матеріального збитку, визначена спеціалістом – автотоварознавцем, не може бути взята судом до уваги, оскільки дослідження транспортного засобу було проведено 24.12.2009 р. і в протоколі огляду автомобіля позивача зазначені механічні ушкодження в більшому об’ємі, ніж в протоколі огляду транспортного засобу позивача одразу ж після дорожньо-транспортної пригоди 15.09.2009 р., що може свідчити про отримання механічних ушкоджень, вказаних спеціалістом – автотоварознавцем внаслідок використання позивачем автомобіля протягом трьох місяців після ДТП, є необґрунтованим, оскільки позивач в судовому засіданні пояснив, що всі механічні ушкодження його автомобіля виникли внаслідок дорожньо – транспортної пригоди.
Крім того, спеціаліст - автотоварознавець у своєму висновку вказує, що вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача, складає 3985 грн.26 коп., виходячи саме з тих пошкоджень, які автомобіль позивача отримав при дорожньо - транспортній пригоді.
Суд вважає, що вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу позивача, встановлена спеціалістом – автотоварознавцем правильно, виходячи з виявлених пошкоджень автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди 15.09.2009 р. та з врахуванням того, що відповідач інших доказів щодо вартості матеріального збитку не надав, хоча мав право згідно з вимогами ст..147 ЦПК України заявити клопотання про проведення судово - автотоварознавчої експертизи.
Згідно з ст..12 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача франшиза в сумі 510 грн., розмір якої відповідач визнав та згоден відшкодувати позивачу.
Вимога позивача про відшкодування витрат на бензин, пов’язаних з поїздками на експертне дослідження та ремонтом автомобіля та підготовкою позову, заявлена позивачем на суму 1688 грн. 09 коп., підлягає частковому задоволенню на суму 317 грн.20 коп. ( чек № 209460 на суму 117 грн.26 коп. від 24.12.2009 р. + чек № 48975 на суму 99 грн.98 від 10.11.2009 р. + чек 363846714049 на суму 99 грн.96 коп. від 14.04.2010 р. = 317 грн. 20 коп.), так як саме позивач на вказану суму подав докази, які свідчать про придбання ним бензину на поїздки, що були викликані винними діями відповідача: 24.12.2009 р. – проведення дослідження спеціалістом автотоварознавцем, 10.11.2009 р. – для вирішення питань про страхове відшкодування – 20.11.2009 р. були перераховані кошти позивачу на суму 1206,93 коп. відповідно до платіжного доручення, та 14.04.2010 р. для підготовки позову до суду – позов подано 22.04.2010 р.
Витрати на бензин по чекам на суму 120, 25 грн. від 16.12.2009 р., 105,47 грн. від 23.10.2009 р., 199,99 грн. від 29.10.2009 р., 147,70 грн. від 24.11.2009 р., 73,39 грн. від 11.12.2009 р., 156,51 грн. від 01.11.2009 р., 169,96 грн. від 18.10.2009 р., 173,57 грн. від 21.10.2009 р., 224,05 грн. від 16.11.2009 р. не можуть бути стягнені з відповідача на користь позивача, оскільки позивач поніс їх на поїздки до лікарень, де проходила лікування його дружина на захворювання, яке не було спричинене діями відповідача. Суд прийшов до такого висновку з врахуванням пояснень самого позивача, який підтвердив факт лікування своїй дружини та надав до суду довідки з лікарень, з яких вбачається, що його дружина проходила стаціонарне лікування в період з 29.10.2009 р. по 13.11.2009 р. та амбулаторне лікування в період з 17.11.2009 р. по 15.01.2010 р.
Також позивач не надав доказів того, що він 23.10. 2009 р., 01.11.2009 р,. 18.10.2009 р. та 21.10.2009 р., тобто в ті дні, в які він придбавав бензин, перебував в м.Миколаєві в страховій компанії «Оранта» з приводу відшкодування йому страхового відшкодування.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд вважає за необхідне задовольнити частково вимоги позивача по відшкодуванню моральної шкоди в сумі 1000 грн., оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач з вини відповідача переніс стрес та моральні переживання в зв’язку з пошкодженням його майна.
Зменшуючи розмір компенсації моральної шкоди з 5000 грн. до 1000 грн., суд враховує, що не дивлячись на отримані автомобілем позивача під час ДТП ушкодження, він продовжував ним користуватися для задоволення своїх потреб, хоча і відчував незручність з поганим його товарним видом. Суд вважає, що сума в 1000 грн. є достатньою компенсацією за перенесені позивачем переживання, пов’язані з ДТП.
Понесені позивачем витрати на проведення експертного дослідження в сумі 500 грн. та на відправлення телеграми відповідачу ОСОБА_3 щодо його прибуття для проведення огляду транспортного засобу позивача спеціалістом автотоварознавцем на суму 52, 34 коп. підлягають задоволенню, оскільки їх розмір підтверджується відповідними квитанціями. (а.с.9)
Відповідно до ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволення позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи вимоги даної статті, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в наступному розмірі: судовий збір в сумі 132 грн.75 коп (5157,87 х 325 : 12627,53 = 132,75 грн.); витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 49 грн. 02 коп. (5157,87 х 120 : 12 627,53 = 49,02 грн.); витрати на правову допомогу в сумі 61 грн. 27 коп. (5157, 87 х 150 : 12 627,53 = 61,27).
Таким чином, враховуючи обставини справи, які були встановлені судом на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 2778 (дві тисячі сімсот сімдесят вісім) гривень 33 (тридцять три) коп. на відшкодування матеріальної шкоди, франшизу в сумі 510 (п’ятсот десять) гривень, витрати на придбання бензину в сумі 317 (триста сімнадцять) гривень 20 (двадцять) коп., моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень, витрати за проведення незалежного експертного дослідження вартості матеріального збитку в сумі 500 (п’ятсот) гривень, витрати, пов’язані з направленням телеграми в сумі 52 (п’ятдесят дві) гривні 34 (тридцять чотири) коп., судовий збір в сумі 132 (сто тридцять дві) гривні 75 (сімдесят п’ять) коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 49 (сорок дев’ять) гривень 02 (дві) коп., витрати на правову допомогу в сумі 61 (шістдесят одна) гривня 27 (двадцять сім) коп., а всього на загальну суму 5 400 (п’ять тисяч чотириста) гривень 91 (дев’яносто одна) коп.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області Л.О. Орленко