Справа № 2-387/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

15 липня 2010 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді                     Ковальчук Т.А.,

при секретарі                     Хорольській І.П.,

за участю

позивача                         ОСОБА_1,

відповідача                         ОСОБА_2,

відповідача                         ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1                      до Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності                    на земельну ділянку та вклади по праву спадкування за законом,

                                                        В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1  до Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, ОСОБА_2              про визнання права власності на земельну ділянку та вклади по праву спадкування за законом.

Позивач в позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати – ОСОБА_4. Після її смерті залишилася спадщина, що складається    з вкладів в Дмухайлівській філії Магдалинівського відділення ощадбанку рахунки НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3                       та земельної ділянки площею 2,00 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства. Заповіт мати не залишила.

Позивач в державній нотаріальній конторі не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину матері на земельну ділянку, оскільки за життя вона не встигла оформити державний акт на право приватної власності на землю на своє ім’я. Вказана земельна ділянка була передана матері позивача у власність, відповідно до рішення VII сесії Дмухайлівської сільської ради ХХІV скликання. Оскільки мати позивача довгий час хворіла, то вона не реалізувала своє право                        та не встигла оформити державний акт на право приватної власності, хоча фактично була                 її власником, так як користувалася земельною ділянкою. Після смерті матері позивача, земельну ділянку обробляла позивач, тому вимушена звертатися до суду та просить визнати право власності                          на земельну ділянку та вклади по праву спадкування за законом.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, просила суд                                    їх задовольнити. Позивач пояснила, що за життя мати відповідача відповідно до рішення сесії Дмухайлівської сільської ради повинна була отримати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку як працівник соціальної сфери для ведення особистого селянського господарства, однак за життя не отримала державного акту. Мати, зі слів позивача, хворіла тому не реалізувала своє право на отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

Позивач пояснила, що спору між нею та відповідачами не існує, а лише у зв’язку з тим,             що в неї немає документу про право власності на землю на ім’я матері, тому вона звернулася                до суду з питанням визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні позивач наполягала на тому, що мати не оформила належним чином своє право на отримання земельної ділянки у власність через хворобу, однак надати будь-які докази про поважність причини неотримання державного акту  через хворобу матері суду відмовилася.

Позивач також зазначила, що в нотаріальну контору для прийняття спадщини після смерті матері не зверталася, постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, щодо прийняття нею спадщини на  вклади та земельну ділянку не отримувала. Мати позивача постійно проживала разом з її батьком за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він дійсно не претендує на земельну ділянку і вклади, які належали померлій дружині, просить визнати право власності на майно                   за позивачем.

Відповідач зазначає про те, що спір про право власності на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 – відсутній. Відповідач – ОСОБА_3 не звертався до нотаріальної контори                   із заявою про прийняття спадщини та не надавав заяву про відмову у прийнятті спадщини.  

Відповідач ОСОБА_3 підтвердив, що земельна ділянка, яка була надана його дружині рішенням Дмухайлівської сільської ради використовується без правовстановлюючих документів.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, пояснивши суду, що спору про визнання права власності після смерті матері у них не існує, з питанням                          про оформлення спадкових прав до нотаріальної контори вона не зверталася. Просила суд задовольнити позовні вимоги позивача та визнати за ОСОБА_4 право власності                         на земельну ділянку та вклади, які належали її матері ОСОБА_4

Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що земельна ділянка була передана її матері                         за рішенням сесії Дмухайлівської сільської ради в 2003 році, однак державного акту на вказану земельну ділянку видано не було.

Вислухавши пояснення  сторін,  дослідивши докази, суд вважає, що вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 від 27.06.1073 року - ОСОБА_4 - є матір’ю позивача (а. с. 6).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом                         про смерть серії НОМЕР_4 від 21 лютого 2006 року, актовий запис № 7 (а. с. 7).

Рішенням № 57, VII сесії Дмухайлівської сільської ради XXIV скликання від 16.04.2003 року – вирішено надати дозвіл ОСОБА_4 на складання проекту відведення                          на земельної ділянки площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства,                      як працівнику соціальної сфери – (а. с. 37).

Рішенням № 57-а, VII сесії Дмухайлівської сільської ради XXIV скликання від 16.04.2003 року – вирішено видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 2.00 га – ОСОБА_4 (а. с. 11).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до  складу  спадщини  входять  усі права та обов'язки,  що належали  спадкодавцеві  на  момент  відкриття   спадщини   і   не припинилися внаслідок його смерті.

Після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не відкривалася, що підтверджується листом державного нотаріуса (а. с. 39).

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом                  має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не   допускається   прийняття  спадщини                     з  умовою  чи  із застереженням.

Стаття 1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець,  який  бажає  прийняти  спадщину,  але на час відкриття спадщини  не  проживав  постійно  із  спадкодавцем,                                                має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява   про   прийняття   спадщини  подається спадкоємцем особисто.

Згідно довідки виданої Дмухайлівською сільською радою – ОСОБА_4 проживала разом              з ОСОБА_3 (а. с. 15).

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець  за  заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.  Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Позивач та відповідачі згідно до пояснень наданих в судовому засіданні та з огляду                    на документи та докази долучені до матеріалів цивільної справи до нотаріальної контори                      не зверталися з питанням про прийняття спадщини.

В силу ст. 1225 ЦК України право  власності  на  земельну   ділянку   переходить                         до спадкоємців  на  загальних підставах,  із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право   власності   на   земельну   ділянку  посвідчується державним актом,  крім випадків,  визначених частиною другою  цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель  приватної  власності   без   зміни   її   меж,   цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою   угодою   щодо   відчуження   земельної ділянки,  укладеною  в  порядку,  встановленому  законом,  у  разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно повідомлення Дмухайлівської сільської ради, земельна ділянка площею 2 га                     по АДРЕСА_2 використовується чоловіком померлої ОСОБА_3                               без правовстановлюючих документів (а. с. 25).

В Дмухайлівській філії Магдалинівського відділення ощадбанку знаходяться вклади                 на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 на ім’я - ОСОБА_4 (а. с. 8, 9).

Частина 1 статті 1228 ЦК України визначає, що вкладник  має  право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не звертався в нотаріальну контору із заявою для прийняття спадщини, доказів того, що земельна ділянка з поважної причини за життя матері не була належним чином оформлена не надала, вказаною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів користується відповідач – ОСОБА_3

Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачами не є спірними. Оформлення спадщини провадиться в порядку передбаченому Законом України «Про нотаріат», шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою на підставі положень передбаченому цивільним законодавством України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені диспозицією ст. 16 ЦК України,                а згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод                  та інтересів, але з боку з боку позивача не наведено жодних підстав для звернення до суду.

    Із пояснень сторін та матеріалів справи видно, що права, свободи чи інтереси позивача              не оспорюються, визнаються іншими учасниками процесу, ніким не порушувалися,  тому немає підстав для задоволення позову.

    Керуючись ст. ст. 15, 60, 156, 174 ЦПК України, 1218, 1225, 1268-1270, 1273 ЦК України, 125, 126 Земельного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження   і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому                      ч. 4 ст. 295 ЦПК України.            

Суддя                                               Т.А.Ковальчук