^УХВАЛА

Іменем України

2 серпня 2006 року                                                                                         м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                                       судді ГОШОВСЬКОГО Г.М.

суддів                                                  КОНДОРА Р.Ю.,ДІДИКАВ.М.

за участю прокурора                          ФРИЦЮК В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 квітня 2006 р., яким

ОСОБА_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, гр-на України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, та

ОСОБА_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, українця, гр-на України, не­одруженого, не працює, не судимого,

засуджено за ст. 296 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком на з роки кожного із звільненням їх на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з 1-річним іспито­вим строком та покладенням на них обв'язку періодично з'являтися в органи криміналь­но-виконавчої системи для реєстрації;

ухвалено: запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу залишити попе­реднім - підписку про невиїзд.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винними в тому, що вони 05.08.2005 р. близько 22⁰⁰ к.ч. в баріІНФОРМАЦІЯ_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, групою осіб, виражаючи явну неповагу до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю вчинили хуліганські дії. ОСОБА_1 на вимогу директора розрахуватися за поламану серветницю та залишити бар, нецензурно висловлюючись, наніс удар рукою ОСОБА_4 в область обличчя, завдавши йому фізичного болю, та намагався нанести йому ще один удар в об­ласть обличчя. На це втрутився адміністратор бару ОСОБА_5 і схо­пив ОСОБА_1 за праву руку та зробив захват назад лівої руки, перешкодивши йому нанести удар та поваливши на підлогу. В цей час ОСОБА_3, намагаючись перешкодити ОСОБА_5, схопив його за одяг, розірвавши куртку, стрибнув йому на спину та паль­цями став давити в очі, чим завдав йому фізичного болю. Під час цих дій ОСОБА_3, ви­словлюючись нецензурною лайкою, закликав свої приятелів приєднатися до побиття працівників бару. Після цього працівниками бару був викликаний наряд міліції, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишили бар.

В апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 пору­шується питання про скасування вироку, виправдання ОСОБА_1 та закриття криміна­льної справи щодо нього на підставі ст. 6 п. 2 КПК України. Апелянти вважають, що досу­дове та судове слідство у справі є неповними, однобічними та необ'єктивними, вина засу­дженого у вчиненні злочину не доведена, вирок суду постановлений на суперечливих до­казах, показання працівників бару є сумнівними, оскільки дані на користь роботодавця, а

Справа № 11-435/2006

Категорія 11-А

Головуючий у 1-й інстанції ДОМНІЦЬКИЙ В.В.

Доповідач КОНДОР Р.Ю.

показання потерпілих спростовуються іншими доказами. Крім того, ОСОБА_1 спри­чинені ОСОБА_5 тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв'язку з чим розсліду­ється інша кримінальна справа.

Прокурор, засуджений ОСОБА_3, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирок не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора про необґрунтованість і безпідста­вність апеляції, що її слід відхилити, та законність вироку, який слід залишити без зміни, обговоривши доводи сторін та перевіривши в їх межах матеріали справи, оглянувши ма­теріали кримінальної справи № 1172305/1, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину не визнав і суперечливо показував, зокрема, що: перебуваючи ввечері 05.08.2005 р. в барі „ІНФОРМАЦІЯ_2", випив о,5 л пива та 150 г горілки; він разом з іншими відмовився розраховува­тися за поламану серветницю, оскільки не ламав її; у відповідь на це власник бару ОСОБА_4 почав викручувати йому праву руку, потім вдарив пляшкою „Мартіні" ОСОБА_3; охоронець з музикантом били його руками по тулубу; після цього він відчув сильний біль у правій руці, від чого впав на підлогу і втратив свідомість, прийшов до себе в лікарні, де з'ясувалося, що в нього перелом правої руки; за серветницю розрахувався ОСОБА_3 (а.с. 16-17). В судовому засіданні ОСОБА_1 показав, що на вимоги власника бару він відповідав у нормальній формі, ударів йому не наносив, водночас відмовившись розрахуватися за серветницю, він хотів вийти на вулицю і вже будучи на сходах відчув удар, після чого впав на землю і втратив свідомість, однак при цьому знає, що в бійці брали участь 3-є чоловік, а ОСОБА_3 знаходився на відстані 5 м від місця, де стався конфлікт між ним та ОСОБА_4, і про завданий тим удар пляшкою не говорить, не давав вже і показань щодо ви­кручування ОСОБА_4 його правої руки (а.с. 181).

Засуджений ОСОБА_3, даючи аналогічні ОСОБА_1 показання щодо обста­вин перебування компанії в барі, стверджував, що власник бару вдарив його самого пля­шкою „Мартіні" по голові, він захищався, намагався допомогти ОСОБА_1 в бійці, той закричав, що в нього болить рука, яку викручував власник бару, після чого, підвівши ОСОБА_1 з підлоги, вони залишили приміщення бару і поїхали в лікарню, тобто, про втрату свідомості ОСОБА_1 він показань не давав, як вони обоє не показували також про те, що від удару ОСОБА_3 по голові пляшка розбилася (а.с. 22-23, 59^-6о). Не давав ОСОБА_3 таких показань і суду, проте, зазначив, що намагався взяти за одяг ОСОБА_5, щоб відтягнути його від ОСОБА_1 (а.с. 181-182), хоча судмедексперту ОСОБА_3 пояснював, що від нібито завданого удару пляшка на його голові розбилася (а.с. 102).

Факт перебування засуджених під час цих подій у стані алкогольного сп'яніння ви­знаний ними самими, підтверджується іншими матеріалами справи і не оспорюється.

Із змісту протоколу огляду місця події по АДРЕСА_3 вбачається, що в туалеті бару „ІНФОРМАЦІЯ_2" була виявлена поламана серветниця (а.с. 7^-11)-

На відміну від показань засуджених, показання потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо істотних обставин справи відповідають встановленому в ній, узгоджуються з її фактичними обставинами, в т.ч. й з тими, щодо яких дали показання засуджені.

З цих показань випливає, що до засуджених була пред'явлена претензія ло оплаті за поламану серветницю, задовольнити яку ті відмовилися і намагалися залишити при­міщення бару, а вартість пошкодженого була відшкодована одним з учасників компанії; потерпілий ОСОБА_9, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 показали, що ОСОБА_1 завдав потерпілому рукою удар в область обличчя; потерпілий ОСОБА_5, припиняю­чи протиправні дії ОСОБА_1 і зробивши захват лівої руки, повалив його на підлогу, після чого йому на спину з метою побиття та із закликом друзів до цього стрибнув ОСОБА_3 і став давити потерпілого в очі; засуджені супроводжували свої дії нецензурною лай­кою на адресу працівників бару, робота якого на певний час була зупинена; ОСОБА_1 свідомість не втрачав, а разом із ОСОБА_3 залишив бар після виклику міліції, про втрату свідомості ОСОБА_1 не давав показань і ОСОБА_3, який водночас стверджував, що бійка відбувалася між сходами і стійкою бару (а.с. 78), що узгоджується з фак­тичними обставинами справи.

Частково підтверджують встановлені обставини й показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 139-142, 187-189), які стверджували, що ОСОБА_3 стрибнув на спин}' охоронцю, а засуджені самостійно залишили бар. Водночас щодо нібито удару ОСОБА_9 пляшкою ОСОБА_3 спочатку пояснювали, що пляшка від цього розби­лася і вино залило обличчя ОСОБА_3 (а.с. 132-135); проте, згодом про розбиття пляш­ки показань вже не давали. При цьому, з висновку судово-медичної експертизи № НОМЕР_1 вбачається, що тілесних ушкоджень (зокрема, порізів) чи їх наслідків у нього не виявлено, а ушкодження, зафіксовані медичною довідкою, знаходяться в ділян­ці тіла, доступній для нанесення їх собі власноручно (а.с. 101-103). Потерпілими та всіма іншими свідками факт нанесення ОСОБА_3 удару пляшкою не підтверджується.

Зважаючи на наведене, суперечливі показання ОСОБА_1 щодо втрати свідомо­сті внаслідок перелому правої руки, відповідних обставин його сутички з потерпілими не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються іншими доказами.

Доводи засудженого та його захисту про сумнівність показань належно допитаних потерпілих, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також про те, що у справі належно не встановлене місце бійки, вартість пошкодженого майна, інші обстави­ни, необгрунтовані і як такі не можуть бути взяті до уваги. За встановлених обставин ви­мога працівників бару про належний розрахунок, що стала приводом до сутички, інші об­ставини, на які посилаються апелянти, на кваліфікацію дій засуджених за ст. 296 ч. 2 КК України не впливають. Виділення кримінальної справи щодо заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не перешкоджає вирішенню даної справи по суті, оскільки ця обста­вина також на кваліфікацію встановлених дій засуджених не впливає, а кримінальна справа відповідно до ст. 275 КПК України розглядається тільки відносно підсудних і тіль­ки в межах пред'явленого їм обвинувачення. Крім того, провадження у виділеній кримі­нальній справі зупинене з мотивів ст. 206 п. 3 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 323-324 КПК України, ст. 65 КК України, суд, забезпечивши всебічний, повний і об'єктивний розгляд кримінальної справи, постановляє законний і обґрунтований вирок та призначає покарання, необхідне і достатнє для виправлення осо­би та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази у сукупності, апеляційний суд при­ходить до висновку про необґрунтованість апеляції.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, кваліфіку­вав дії засуджених за ст. 296 ч. 2 КК України та призначив їм покарання. Винність засу­джених у даному злочині доведена і стверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні з участю сторін доказів. Суд обґрунтовано не взяв до уваги заперечен­ня вини засудженими і дав правильну оцінку як їх суперечливим показанням, так і пока­занням інших осіб, відхиливши ті, що не відповідають фактичним обставинам справи. Враховано й особи винних. Підстав для прийняття рішення апеляційним судом щодо осіб, від яких апеляції не надійшли, немає.

За таких обставин, апеляцію слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

На підставі викладеного , керуючйсь ст. 365, 366 КПК України, -

ухвалив:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення , а вирок Ужгородського міськрайонного суду За­карпатської області від 10 квітня 2006 р. щодо нього -без   зміни.

Головуючий