Справа № 2-796/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

12 липня 2010 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим                    у складі:                                                                                  головуючого судді  Куксова В.В.

                                                                                                  при секретарі  Шмаль І.Є.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алушта цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

      Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку.

    Свої вимоги мотивує тим, що у вересні 2007 року між ним і відповідачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0600 га АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка належить відповідачу на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 12.04.2006 року. Договір між ними був укладений в простій письмовій формі в зв’язку з тим, що у сторін на час укладення правочину не було достатньої кількості часу для підготовки документів до нотаріального оформлення правочину. Нотаріальне посвідчення за домовленістю було відкладено на більш пізнішу дату. Виконання за даним договором здійснилось. Позивач передав відповідачу обумовлену в договорі грошову суму, а відповідач передав продану земельну ділянку. В даний час відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, мотивуючи відмову тим, що в нього вже немає документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку. У зв’язку з чим просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га АДРЕСА_1 м. Алушти.

    Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсягу, просять задовольнити.

    Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно наданих заперечень, з позовом не згоден, зазначає, що 03.03.2010 року до нього приїхав представник позивача, який попросив його підписати вже складений проект договору купівлі-продажу земельної ділянки. Оскільки він знав, що такі договори укладаються у нотаріусів не вбачив в цьому шкоди. На той час тобто на березень 2010 року права власності  на земельну ділянку в нього вже не було, ніяких коштів від позивача він не отримував, ОСОБА_1 взагалі до нього не приїжджав а лише зателефонував, розписок про отримання коштів він також не надавав. Вважає, що позовні вимоги неправомочні.

    Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

    Судом встановлено, що відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №539953 від 12.04.2006 року ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,0600 га, розташована АДРЕСА_1.

    Відповідно до ст. 132 Земельного Кодексу України угоди про перехід права власності на земельну ділянку укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

    У відповідності до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.    

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивачем на підтвердження позовних вимог наданий письмовий договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.09.2007 року.

    Однак відповідач заперечує сам факт укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки та в наданих суду запереченнях зазначає, що даний договір він підписував в березні 2010 року, коли в нього вже не існувало право власності на земельну ділянку.

    За таких обставин, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, не вбачає підстав для задоволення позову.      

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 125, 126, 132 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Алуштинський міський суд шляхом подачі в 10-денній строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: