Жовтневий  районний  суд  міста  Харкова

справа №2-2884/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 серпня  2010 року

Жовтневий  районний суд м. Харкова:

 у складі:головуючого -     судді   Кицюка В.П.,

    при секретарі -          Матерновській  Г.М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у  м. Харкові  справу  за позовом ОСОБА_1    до  Управління  Пенсійного  фонду  в Жовтневому районні  м. Харкова  про зобов’язання  здійснити перерахунок  та виплату пенсії відповідно до Закону  України  « Про соціальний захист  дітей війни»,-

                                                          ВСТАНОВИВ:

В квітні 2010 року   ОСОБА_1    звернулася до суду  з позовом  до Управління  Пенсійного  фонду  в Жовтневому районні  м. Харкова  про зобов’язання  здійснити перерахунок  та виплату пенсії відповідно до Закону  України  « Про соціальний захист  дітей війни».

           В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є «дитиною  війни»  в розумінні Закону  України  «Про  соціальний захист  дітей  війни»   № 2195-1V від 18.11.2004 року   та відповідно до ст. 6 цього Закону  має право на  щомісячне підвищення до пенсії  в розмірі  30%    мінімальної пенсії за віком.

          Посилаючись на те, що   таке  підвищення до пенсій їй не  виплачується ,  просила  зобов’язати відповідача  здійснити  ці нарахування  за період  01 січня 2008 року  по 31 грудня 2009 року.

В судове засідання позивач не з’явився, про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надіслав  на адресу  суду  клопотання  про розгляд  справи за його  відсутності,  посилаючись на  похилий вік.

Представник відповідача Управління Пенсійного  фонду  в Жовтневому районні  м. Харкова також надіслав  на адресу суду  заяву про розгляд справи  за його відсутності.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України  судом було визнано можливим, провести розгляд справи у відсутності позивача та представника відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно  ст. 11 ЦПК  України  суд розглядає цивільні справи  не інакше як за зверненням  фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в  межах заявлених  ними вимог і на  підставі доказів сторін  та інших осіб,  які беруть  участь у справі.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення  ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України).

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» встановлює  правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1   перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни», що вбачається з копії пенсійного посвідчення  позивача, а відтак,  на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

           Водночас, щодо  такого права  позивача за період  2008 року суд вважає  за необхідне зазначити наступне.

          Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  було викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

           Проте,  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

            Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

            Отже, в період  з 01 січня 2008 року  по 22 травня 2008 року позивач  не мав  права  на отримання  державної соціальної допомоги. Водночас,  виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України,  з 22.05.2008 року  УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року.

          Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за  2009 рік  то вони підлягають  задоволенню у повному обсязі,  оскільки    законом України "Про Державний бюджет  України на 2009 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет  України на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

          Що стосується  розміру  мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати  зазначене  підвищення до пенсії,  то суд вважає за необхідне  зазначити, що розрахунок  необхідно проводити   з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого  ч. 1 ст. 28 Закону України  « Про загальнообов’язкове  державне пенсійне  страхування, оскільки іншого розміру  такої пенсії законодавством не передбачено.

          Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі.

 Відповідно до ст. 88 ЦПК України з Держави на користь позивача необхідно стягнути  понесені останнім та документально  підтверджені  судові витрати.

 На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.19, 46 Конституції України,  ст. ст. 8, 10, 57, 58, 60, 88, 169, 210, 214, 215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

 Позов ОСОБА_1   – задовольнити частково.

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30  відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з урахуванням сплачених раніше   сум:  за 2008 рік  - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; за 2009 рік  - з 1 січня 2009 року по  31 грудня  2009 року.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Держави на користь   ОСОБА_1   витрати на інформаційно –технічне забезпечення  розгляду справи   в сумі 37 грн  та  8 грн 50 коп судового збору.

Рішення  суду може бути оскаржено   до апеляційного суду Харківської області через суд першої  інстанції шляхом подачі  апеляційної скарги  протягом десяти днів зі дня  проголошення рішення.  Особи, які брали  участь  у справі,  але не були  присутні у судовому засіданні  під час  проголошення  судового рішення, можуть  подати апеляційну скаргу  протягом десяти  днів  з дня  отримання копії  цього рішення.

    Суддя –