Справа № 22ц-21470/2009
Головуючий в 1 інстанції
Категорія 37 (1)
Леонідова О.В.
Доповідач - Турік В.П.
ухвала
іменем україни
06 жовтня 2009 року колегія суддів Судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: - Савіної Г. О.
Суддів: -Турік В.П., КарнаухВ.В. При секретарі: - Чубіній А.В.
За участю: позивачів - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
відповідача - ОСОБА_9
представника відповідача - ОСОБА_10
представника Зеленобалківської сільради - Довгорученка Сергія
Олександровича
представника Саксаганської районної у місті ради - Костенко Галини
Анатоліївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх представників ОСОБА_13, ОСОБА_14 і відповідачки ОСОБА_9 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, виконавчого комітету Зеленобалківської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, 3 особи - Широківська державна нотаріальна контора, відділ Держкомзему у Широківському районі Дніпропетровської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, про визнання заповіту недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2008 року позивачка ОСОБА_6, в інтересах неповнолітніх дітей -ОСОБА_7, ОСОБА_8, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_9 про визнання заповіту недійсним і в обгрунтування своїх позовних вимог вказала, що бабусею її дітей - ОСОБА_15, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, було складено заповіт, згідно якого вона заповідала земельну ділянку площею 10га відповідачці ОСОБА_9
Позивачка вважає, що при укладанні заповіту відповідачка ввела в оману спадкодавця, обіцяючи належний догляд, якого не надавала.
Просила суд визнати заповіт на ім’я ОСОБА_9 від лютого 2007 року складений в Зеленобалківській сільській раді недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Під час розгляду справи позивачка неодноразово уточнювала і доповнювала свої позовні вимоги і остаточно просила суд визнати заповіт на ім’я ОСОБА_9 спадкодавця ОСОБА_15 від 13.04.2007р. недійсним.
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2009 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_9 - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі та їх представники просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що вимоги щодо форми та посвідчення заповіту, передбачені ст. ст. 1247, 1251 ЦК України було дотримані і те, що волевиявлення померлої ОСОБА_15 при складанні заповіту було вільним та відповідало внутрішній волі розпорядитися належною їй земельною ділянкою на користь відповідачки.
Крім того, не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, які вказали, що спадкодавець ОСОБА_15 жалкувала про те, що склала заповіт на сусідку і не врахував думку З особи - органу опіки та піклування Саксаганської районної у місті ради, який підтримав позов позивачів. Також не враховано, що відповідачка не надавала ніякої допомоги померлій ОСОБА_15 і не доглядала її, похованням займалася сім’я позивачів.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_9 просить рішення суду змінити в частині відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки суд необгрунтовано відмовив у стягненні з позивачів на її користь понесених нею витрат на правову допомогу. Обгрунтовуючи рішення тим, що в матеріалах справи наявні два суперечливих договори між нею та представником, суд не звернув уваги на те, що договір на представництво від 01.10.2008р. є похідним від основного договору за № 044/2008 від 24.09.2008р.
ОСОБА_9 заперечує проти апеляційної скарги позивачів і вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Третя особа без самостійних вимог - Зеленобалківська сільська рада заперечує проти апеляційної скарги позивачів і просить рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в суді першої інстанції, ОСОБА_15 за життя належала земельна ділянка площею 9, 8491га, розташована на території Зеленобалківської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_15 померла і згідно заповіту, посвідченого 13 квітня 2007 року секретарем виконкому Зеленобалківської селищної ради, земельну ділянку заповідала відповідачці ОСОБА_9 На підставі заповіту ОСОБА_9 04 лютого 2008 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 105).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів про визнання заповіту на земельну ділянку, складеного ОСОБА_15 на користь ОСОБА_9, недійсним, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав визнання заповіту недійсним.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, а відповідно до ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Як передбачено ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
З матеріалів справи убачається, що 13 квітня 2007 року ОСОБА_15 особисто розпорядилася земельною ділянкою, площею 9, 8491га, яка розташована на території Зеленобалківської селищної ради Широківського району Дніпропетровської області і склала заповіт на ОСОБА_9 Зазначений заповіт було записано секретарем сільської ради Рульовою Л.В. (а.с. 103), що передбачено ст. 1251 ЦК України. Тому посилання позивачів в апеляційній скарзі на те, що вимоги щодо форми та посвідчення заповіту, передбачені ст. ст. 1247, 1251 ЦК України не було дотримані і те, що волевиявлення померлої ОСОБА_15 при складанні заповіту не було вільним та не відповідало внутрішній волі розпорядитися належною їй земельною ділянкою на користь відповідачки спростовуються висновками суду з яких вбачається, що заповіт було записано зі слів ОСОБА_15 та вголос прочитано посадовою особою органу місцевого самоврядування - секретарем сільської ради Рульовою Л.В. і волевиявлення померлої ОСОБА_15 при складанні заповіту було вільним і відповідало внутрішній волі заповідача розпорядитися належною їй земельною ділянкою.
Інші доводи позивачів та їх представників, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Відмовляючи у стягненні з позивачів понесених ОСОБА_9 витрат, які вона понесла у зв’язку з оплатою допомоги адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи в наявності два суперечливих договори між відповідачкою та адвокатом ОСОБА_10
Колегія суддів із зазначеним висновком погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката є витратами, пов’язаними з розглядом справи. На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. За змістом зазначених норм закону витрати, пов’язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.
Згідно укладеного ОСОБА_9 з адвокатом ОСОБА_10 01.10, 2008р. договором (а.с. 43) адвокат ОСОБА_10 взяв на себе зобов’язання щодо представництва інтересів ОСОБА_9 в суді. Саме як представника ОСОБА_9 вказано процесуальний статус адвоката ОСОБА_10 в журналах судового засідання від 27.10.2008р., 10.12.2008р., 13.01.2009р., 05.06.09р. (ах. 161, 165, 166, 171).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх представників ОСОБА_13, ОСОБА_19 - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - відхилити,
Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.