Справа - 22ц-5890/09

Головуючий в 1 й інстанції - Зосименко С. Г.,

Категорія -23

Доповідач - Сіромашенко Н.В.,

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петренко І.О.,

суддів - Котушенко СП., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі - Шило С. Ю., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 4 вересня 2009 року про повернення заяви про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Індустріального райсуду м. Дніпропетровська від 4 вересня 2009 року було повернуто заяву представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову без розгляду.

В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування даної ухвали з постановлениям нової ухвали.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Прийшовши до висновку про повернення заявникові заяви про забезпечення позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що вона подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду 1 -ї інстанції.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз’яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обгрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову від 4 вересня 2009 року, заявник просить накласти заборону на відчуження у будь-якій формі на Уі частину автомобіля, а відтак апеляційний суд вважає вірним висновок суду 1-ї інстанції щодо неможливості вжиття такого заходу забезпечення позову та невідповідності зазначеної заяви вимогам норм процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не мають юридичного обгрунтування, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

В той же час ухвала суду 1-ї інстанції є законною та обгрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 4 вересня 2009 року про повернення заяви про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.