Справа № 22ц-21892/2009
Категорія - 37 (IV)
Головуючий у першій інстанції Козак А.В.
Доповідач Турік В.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого- судді Савіної Г. О.
Суддів Турік В.П., Карнаух В.В.
При секретарі Узловій Н.П.
за участю представника позивача - ОСОБА_2 відповідача - ОСОБА_3, З особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5-ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 23 липня 2009 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, З особи- ОСОБА_4, виконком Довгинцівської районної у місті ради про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім*єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання спадкоємцем першої черги, -
встановила:
20.02.2009 року позивач ОСОБА_5 3вернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3, 3 особи - ОСОБА_4, виконком Довгинцівської районної у місті ради, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання спадкоємцем першої черги.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з грудня 1999 року проживала з ОСОБА_9 однією сім’єю як подружжя, без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство.
Після смерті ОСОБА_9, який померІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина у вигляді двокімнатної квартири АДРЕСА_1.
13.04.2009 року позивач уточнила свої позовні вимоги і просила суд визнати її, ОСОБА_5 та померлого ОСОБА_9, як чоловіка та жінку, які проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнати, що АДРЕСА_1 належала їй та ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності та визнати її спадкоємцем першої черги на спадкове майно.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 3алишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд у зв’язку із порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Суд не вірно застосував ст. 74 СК України та не звернув уваги на той факт, що 1/2 частка квартири та іншого майна, яке було придбано протягом 9 років за час їх спільного проживання однією сім’єю, купувалася за спільні гроші позивача та померлого ОСОБА_9
Крім того, посилаючись в рішенні на п.14 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій судових справ ВС України від 26.05.2001 року стосовно ст. 65 ЖК України, суд першої інстанції не прийняв до уваги п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року щодо права на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як 5 років до часу відкриття спадщини та не звернув уваги, що на підставі ст. 1226 ЦК України позивач має право на спадкування частки спільної сумісної власності, а саме 1/2 частки квартири, яка була куплена у колишньої дружини ОСОБА_9 за гроші, які належали позивачці.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 проживала разом із померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 з 2001 року по 2008 рік без реєстрації шлюбу, однак відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України у ОСОБА_5 виникає право тільки на набуте за час спільного проживання майно (меблі, побутова техніка, ремонт, тощо), але не виникає підстав для визнання права на квартиру як спільну сумісну власність.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Матеріалами справи, а також в апеляційному суді встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, який розірвано 20.09.2001 року.
ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло № д-3041 від 16.09.1994 року (а.с. 14) та договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири від 12.01.2002 року (а.с. 20) належала квартира АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 3 2001 року по 2008 рік проживала разом із ОСОБА_9 однією сім’єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Оскільки ‘/г частина АДРЕСА_1 набута 12.01.2002 року (а.с. 20), тобто за час спільного проживання позивача ОСОБА_5 3 померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, то вона належить їм на праві спільної сумісної власності.
Передбачене законом коло спадкоємців першої черги є вичерпним. Відповідно до ст. 1261 ЦК України такими спадкоємцями в рівних частках є діти спадкодавця, той із подружжя, хто пережив спадкодавця, його батьки.
Той із подружжя, хто пережив іншого, успадковує в першій черзі в тому випадку, якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі із спадкодавцем на момент смерті, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Позивач ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі із померлим ОСОБА_9 на момент його смерті не перебувала, тому не є спадкоємцем першої черги.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 -ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 23 липня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати, що ОСОБА_5 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 проживали як чоловік і жінка однією сім’єю з 2001 року по 2008 рік без реєстраці’гшлюбу.
Визнати, що 1А частина квартири АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_9 і ОСОБА_5.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.