Справа № 22ц-21398/2009

Головуючий в суді першої

інстанції - Демиденко Ю.Ю.

Категорія № 46 (4)

Доповідач - Карнаух В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2009 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Барильської А.П.,

суддів - Карнаух В.В., Савіної Г. О

при секретарі - Бондаренко І.В.

за участю - позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спільне сумісне майно та його поділ, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював та просив поділити спільне сумісне майно, стягнути с ОСОБА_3 1/2 частину грошових внесків за квартиру АДРЕСА_1 в сумі 6757, 93 грн.; 3741, 51 грн. грошових коштів витрачених на ремонт домоволодіння АДРЕСА_2; 1020 грн. витрати на проведення експертизи та 104, 99 грн. судового збору, визнання права власності на 1\4 частину домоволодіння.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_2 Поділено спільне сумісне майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - грошові кошти внесені на купівлю квартири АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 6757грн. 93коп. в рахунок внесених грошових коштів та 68 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Вважає, що суд безпідставно визнав факт спільного проживання на момент придбання нею квартири, оскільки ОСОБА_2 постійно мешкав у Російській Федерації; не надав належної оцінки доказам -розпискам, які написані власноручно позивачем в яких він зазначає, що сімейного бюджету вони разом не ведуть та коштів ОСОБА_3 не надає. Крім того, суд ухвалив рішення не вислухавши пояснення позивача, оскільки на виклики суду він у судові засідання не з’являвся.

У своїх запереченнях ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, оскільки вважає її необгрунтованою, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним і обгрунтованим.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поділу спільного сумісного майна та визнання грошових коштів, внесених для купівлі квартири АДРЕСА_1 та стягнення з відповідачки на його користь 6757 грн. 93 коп. внесених грошових коштів, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та відповідачка на час купівлі спірної квартири 25.06.2004. проживали спільно і сума першого внеску за квартиру та щомісячних внесків за 17 місяців спільного життя до 01.12.2005.є спільним сумісним майном сторін.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3. придбала спірну квартиру в кредит, договір кредиту уклала від свого імені і сама виплачувала щомісячні платежі. Жодних доказів внесення коштів на погашення кредиту, саме позивачем не надано. Посилання ОСОБА_2 на довідки про ввезення в Україну валюти, не є доказом того, що вони були отримані відповідачкою і використані на погашення кредиту.

Вирішуючи питання про спільне проживання сторін в 2004 році, суд не звернув уваги на те, що згідно позовної заяви ОСОБА_2, сторони припинили спільне проживання восени 2004 року \ а.с. 4\, а згідно розписок, написаних ним власноруч, що він підтвердив у засіданні колегії суддів, з травня по вересень 2004 року вони разом не жили, відповідачка купила спірну квартиру за свої кошти і оплачувала кредит сама \ а.с. 59-62V У розписці позивача від 24 жовтня 2005 року зазначено, що між ним та відповідачкою сімейного бюджету немає протягом 2-х останніх років \ а.с. 62\. Крім того, в засіданні колегії суддів, позивач пояснив, що достовірно не може назвати періоди і роки, коли він та відповідачка жили однією сім’єю, а коли нарізно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення, не з’ясувавши повністю обставини, що мають значення для справи та базуючись на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Зазначені порушення норм процесуального законодавства згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для часткового скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в оспорюванній його частині.

В іншій частині рішення не оскаржено.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.п. 1.2 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 лютого 2009 року в частині поділу спільного сумісного майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошових коштів, внесених для купівлі квартири АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6757 грн.93 коп., внесених грошових коштів, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.