Справа № 22ц-21651 /2009

 Головуючий в суді першої

інстанції - Грищенко Н.М.

 Категорія № 26 (1)

Доповідач - Карнаух В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2009 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Барильської А.П., суддів - Карнаух В.В., Савіної Г. О., при секретарі - Бондаренко І.В.,

за участю - позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника Відділення Фонду Лутоніної Надії Володимирівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

 У березні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) та просив стягнути з відповідача 121000 грн. моральної шкоди, спричиненої внаслідок нещасного випадку при виконанні трудових обов’язків.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2009 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 35 000 грн.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд необгрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про направлення позивача на МСЕК для встановлення факту моральної шкоди, не врахував, що на 2006-2007 роки зупинено, а з 01 січня 2008 року припинено відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, Крім того, судом при ухваленні рішення не взято до уваги, що відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується винною особою, а оскільки актом П-4 винним визнано підприємство, то Відділення Фонду безпідставно притягнуто до участі у справі в якості відповідача; позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди - частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Також судом не застосовано тримісячний термін позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України.

В своїх запереченнях позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу Відділення Фонду відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді машиніста вагоноперекидувача на підприємстві Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь». 07 грудня 2002 року, під час виконання трудових обов’язків, з ним стався нещасний випадок, про що складено акт за формою Н-1 № 65 від 11 грудня 2002 року. Внаслідок отриманої виробничої травми позивачеві встановлений діагноз: травматичне відсікання лівої верхньої кінцівки на рівні верхньої середньої третини лівого плеча, геморрагічний шок І-ІІ ступеня.

Висновком МСЕК від 18 березня 2003 року ОСОБА_2 первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності. При наступних переоглядах відсоток втрати професійної працездатності не змінювався і висновком МСЕК від 20 квітня 2004 року позивачеві встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», яка передбачає відшкодування Відділенням Фонду моральної шкоди за наявності факту його спричинення.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_2 у зв’язку з нещасним випадком під час виконання трудових обов’язків встановлений в судовому засіданні та підтверджується самим фактом трудового каліцтва.

У зв’язку з цим доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів спричинення позивачу моральної шкоди є безпідставними.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Тому доводи апеляційної скарги стосовно відсутності висновку МСЕК щодо наявності моральної шкоди також є необгрунтованими.

Безпідставні і доводи відповідача про те, що судом не враховані положення ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», згідно якого з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди) підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», оскільки позивачеві втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК у 2003 році, тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.

У зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачені, тому доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з такими вимогами, не грунтуються на законі.

При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз’яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справа х про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров’я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини справи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обгрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.