Справа 22ц-21366\2009
Головуючий у першій інстанції Костенко В.В.
Категорія - 26 \4\
Доповідач Карнаух В. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справа х апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Барильської А.П.,
суддів: Карнаух В.В., Савіної Г. О.,
при секретарі - Бондаренко І.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника Відділення Фонду - Онищенко Євгенії Василівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (третя особа - Державне підприємство рудоуправління імені Кірова) про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам, перерахунок розміру щомісячних страхових платежів, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства РУ імені Кірова (надалі - ДП «РУ ім. Кірова»), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області( надалі -Відділення Фонду) про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам, перерахунок розміру щомісячних страхових виплат.
Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги, в останній редакції позову просив стягнути з Відділення Фонду на його користь недоплату по щомісячним платежам за період з 16.02.2003 року по 01.02.2006 року в сумі 6915, 46 грн., а також стягувати щомісяця, починаючи з 01.02.2006 року по 376, 13 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4, за клопотанням його представника, в частині стягнення недоплати по страховим виплатам і компенсації по цим виплатам з ДП «РУ ім. Кірова» та про стягнення недоплати по страховим виплатам з Відділення Фонду за період з 01.04.2001 року по 16.02.2003 року і компенсації по цим виплатам за період з 01.04.2001 року по 01.01.2006 року залишені без розгляду.
Рішенням Дзержинського районного суду від 27 квітня 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на користь позивача недоплату по страховим виплатам за період з 16.02.2003 року по 01.02.2006 року в сумі 2887 грн. 04 коп., а також щомісячно по 239 грн. 03 коп., починаючи з 01.02.2006 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних страхових виплат; також стягнуто з відповідача 1, 50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме: суд помилково дійшов висновку про наявність підстав для перерахунку щомісячних платежів, оскільки, змінюючи розмір щомісячних виплат, не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період. Також судом необгрунтовано стягнуто з відповідача недоплату за період, що перевищує три роки. При розгляді судом питання про застосування коефіцієнта 2, 5 при перерахунку щомісячних сум відшкодування шкоди з 01.12.1995 року не було враховано, що в цей період тарифні ставки та оклади на підприємстві не підвищувалися.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював на РУ ім. Кірова підземним кріпильником дільниці № 5 на шахті ім. Артема. В квітні 1959 році був травмований, йому встановлена друга група інвалідності. Надалі продовжив роботу на тому ж підприємстві з 1968 року по 1984 рік підземним електрослюсарем, слюсарем з ремонту устаткування.
Висновком МСЕК в лютому 1989 році позивачеві встановлено 25 % втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву безстроково.
У зв’язку із травмою ДП «РУ ім. Кірова» у добровільному порядку проводив йому щомісячні виплати в рахунок відшкодування шкоди здоров’ю виходячи із середнього заробітку за професією підземного кріпильника очисних ділянок за січень-квітень 1992 року в сумі 7863 крб.
Спір виник з приводу незастосування та неправильного застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів до сум відшкодування шкоди з 01.07.1994р., що потягло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум, які виплачує відділення Фонду з 01.04.2001р.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що при перерахунку позивачеві сум відшкодування шкоди підприємство необгрунтовано занизило коефіцієнт росту регрес них виплат до 1, 25 замість 2, 5 встановлений з 01.12.1995 року спільною постановою дирекції і профспілкового комітету РУ ім. Кірова від 26.12.1995 року, що в подальшому призвело до заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування шкоди та несвоєчасній виплаті частини щомісячних платежів відшкодування шкоди.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна виходячи із наступного.
Відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18.07.1994 року, що діяла до 03.10.1997 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Положення про перерахунок сум відшкодування шкоди передбачено Галузевими угодами між Міністерством промислової політики України та добровільними об’єднаннями і ЦК профспілок на 1995 - 2000 pp., а саме: роботодавець проводить перерахунок відшкодування шкоди, пов’язаної з виконанням трудових обов’язків одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією.
Таким чином, діючими на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодуванняшкоди працівникові у зв’язку із ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконаннямтрудових обов’язків. _
Госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей, самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження відповідно до фінансових можливостей та граничного розміру коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів, вказаних в Постановах КМУ за погодженням із профспілковими органами підприємства, що відповідно відзначалося в Спільних Постановах адміністрації та профспілкових організацій, які встановлювали розмір підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Відповідно до наказів по підприємству, проводився перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу, заподіяної внаслідок ушкодження здоров’я при виконання ним трудових обов’язків.
Суд перерахував призначені підприємством суми відшкодування шкоди позивачеві, починаючи з 01.12.1995 року, а саме на коефіцієнт 2, 5 замість застосованого Г, 25 і не врахував, що РУ ім. Кірова в межах своїх повноважень та виходячи із фінансових можливостей визначило розмір коефіцієнта зростання тарифних ставок та збільшило розмір відшкодування шкоди на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати.
Відповідно сумісної Постанови дирекції і профспілкового комітету від 2.6.12.1995р. основна заробітна плата по підприємству була підвищена на коефіцієнт 2, 5 і в межах наявного фонду споживання підприємство знайшло можливість збільшити суми відшкодування шкоди в 1, 25 рази, але без збільшення фактичної заробітної плати.
За оспорюваний період з 01.07.1994 р. по 01.04.2001 р. підприємство перерахувало суми відшкодування шкоди позивачу на коефіцієнти фактичного збільшення заробітної плати, що не суперечать закону, оскільки заробітна плата на підприємстві, у тому числі за професією позивача, збільшилася саме на них.
При цьому судом першої інстанції не надано оцінки тому, що позивачем не наведено жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог щодо фактичного підвищення заробітної плати за оспорюваний період на зазначені ним коефіцієнти, у зв’язку із чим колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для перерахунку виплат відшкодування шкоди ОСОБА_4
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для перерахунку сум втраченого заробітку у зв’язку з ушкодженням здоров’я позивачеві, починаючи з 01.12.1995 року не має.
Оскільки на час передачі особової справи до Відділення Фонду ДП «РУ ім.. Кірова» правильно визначило розмір регресних виплат, то у суду першої інстанції не було підстав для перерахунку страхових виплат з 01.04.2001 року та стягнення заборгованості.
Відділенням Фонду проводилися перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду: від 14.03.2002 року ( коефіцієнт 1, 193), від 04.03.2003 року (коефіцієнт 1, 182), від 24.02.2004 року (коефіцієнт 1, 152), від 25.02.2005 року ( коефіцієнт 1, 238). Проведений перерахунок належних ОСОБА_4 страхових виплат грунтується на законі.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо фактичного підвищення заробітної плати за оспорюваний період, у зв’язку з чим у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права та має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду. України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.