АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-4260- 2010року Головуючий у 1-й інстанції С.М. Льон категорія 27 Доповідач В.А. Франко
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Суржик М.М.
суддів : Франко В.А.,Спірідонової Л.С.
при секретарі Донець А.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними щодо збільшення розміру процентів за кредитним договором.
посилається на те, що між сторонами було укладено іпотечний кредит № KGMDG40000004761 (основний кредит), відповідно до якого позивачем отримано кредит в розмірі 106050,00 грн. на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу №535 від 22.02.2008 року, розташованої за адресою АДРЕСА_1 та кредитний договір KGMDG50000004761(додаткова угода) від 22.02.2008 року, згідно якого він отримав 21 210 грн.00 коп. на споживчі цілі.
Виконання позичальником зобов’язань за цим договором ( в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується : іпотекою нерухомого майна, визначеному в іпотечному договорі, договору поруки № KGMDG40000004761 від 22.02.2008 року, укладеного з ОСОБА_3.
Позивачем 14.01.2009 року від банку отримано листа від 25.12.2008 року, відповідно до якого починаючи із 1 лютого 2009 року відсотковий розмір ставки банком в односторонньому порядку збільшено із 15% до 30 %.
В обгрунтування своїх вимог банк посилається на умови кредитного договору та зміни кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний ) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), з метою виконання зобов’язання перед своїми вкладниками.
Зауваження позивача з приводу підняття банком процентної ставки залишені без розгляду.
Збільшення облікової ставки НБУ відбулося 30 квітня 2008 року та становить 12%. На момент укладення договору, тобто 22.02.2008 року облікова ставка НБУ становила 10%. Таким чином дії банку по підвищенню відсоткової ставки більш ніж на 2%, а саме до 30% є неправомірними, та такими, що суперечать умовам договору.
За таких обставин позивач просив визнати неправомірними дії ЗАТ КБ «ПриватБанк» та зобов’язати відповідача відновити розмір процентної ставки за користування ним кредитом згідно умов договору.
Зобов’язати ЗАТ КБ „Приватбанк” анулювати нараховану пеню за кредитними договорами № KGMDG40000004761 та № KGMDG50000004761від 22.02.2008 року починаючи з 1 лютого 2009 року.
В цілях забезпечення позову, відповідно до ч.2 ст.152 ЦПК України просив заборонити відповідачу за весь період розгляду даної справи у суді нараховувати відсотки за користування кредитом за відсотковими ставками 30%, нараховувати пеню та штрафи у разі здійснення виплат за відсотковою ставкою 15%.
Стягнути із ЗАТ КБ „Приватбанк” витрати на ІТЗ 31,25 грн. та судові витрати
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 24 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними щодо збільшення розміру процентів за кредитним договором було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим , винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст..303 ЦПК України, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що укладеним між сторонами кредитним договором передбачене право ЗАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов, листом ЗАТ КБ «ПриватБанк» від 25 грудня 2008 року, ОСОБА_2. повідомлено про те, що з 1 лютого 2009 року банк збільшує процентну ставку, такий лист на адресу позивача направлений поштою 8 січня 2009 року, тобто до набрання чинності Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку ».
ОСОБА_2, згідно його пояснень, отримав листа 14.01.2009 року , але не надав суду доказів стосовно того, що він не погоджується з відповідачем на підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, а тому підвищення банком розміру процентної ставки є законним.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
9 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку ».
Зазначеним Законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Крім того, 14 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 800-VІ від 25 грудня 2008 року «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».
Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 800-VІ від 25 грудня 2008 року кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.
Вбачається, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав йому кредит у розмірі 106050 грн. на придбання житла та в розмірі 21210 грн.на сплату страхових платежів із установленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, пунктом 2.3 договору передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов, у тому числі при збільшенні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% в порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого Національним банком України на момент укладення договору.
Встановлено, що проценти за користування кредитом у розмірі 30%річних ЗАТ КБ «ПриватБанк» розпочало нараховувати позивачу з 1 лютого 2009 року.
ЗАТ КБ «ПриватБанк» фактично збільшило розмір процентів за кредитним договором у односторонньому порядку без згоди позивача саме з 1 лютого 2009 року, хоча на цей час уже була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій.
Суд першої інстанції без законних на те підстав відмовив у задоволенні позову про визнання неправомірними дій банку при тому, що судом встановлені як факт одержання ОСОБА_2 кредиту для придбання житла, так і факт збільшення відповідачем розміру процентної ставки саме з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності як Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку », так і Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».
Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміна рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.303,307, 309,313, 314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірним збільшення ЗАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку з 1 лютого 2009 року процентної ставки за користування кредитом згідно кредитного договору № KGMDG40000004761 та № KGMDG5000004761 від 22 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_2та ЗАТ КБ «ПриватБанк».
Зобов’язати ЗАТ КБ «ПриватБанк» залишити відсоткову ставку по кредитним договорам в розмірі 15% річних шляхом надання відповідного графіку погашення кредиту.
Зобов’язати ЗАТ КБ „Приватбанк” анулювати нараховану пеню за кредитними договорами № KGMDG40000004761 та № KGMDG50000004761від 22.02.2008 року починаючи з 1 лютого 2009 року.
Стягнути із ЗАТ КБ „Приватбанк” на користь ОСОБА_2 витрати на ІТЗ 31,25 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді