Справа № 2 – 169/10

РІШЕННЯ

іменем України

21 серпня 2010 року                   Турійський районний суд Волинської області

в складі : головуючого – судді Овсієнка А.А.

при секретарі Мисюку П.З.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

встановив :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Як зазначено в позовній заяві, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з              6 серпня 1994 року по 16 лютого 2010 року і мають від даного шлюбу дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач разом з дитиною проживає окремо від відповідача і з огляду на низький рівень свого доходу не має змоги самостійно утримувати дочку та забезпечувати її всім необхідним.

Оскільки відповідач жодної участі в утриманні дочки не приймає, ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить стягувати з ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частки всіх видів заробітку відповідача щомісячно з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

У своїх письмових запереченнях відповідач позов визнав частково, погодившись сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки на його утриманні вже і так перебувають двоє батьків похилого віку.

В судовому засіданні сторони підтримали свої позовні вимоги та заперечення проти позову  з підстав, зазначених ними у позовній заяві та письмових запереченнях, ствердили наведені у них факти.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини і проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.182 СК України, мінімальний  розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим,   ніж   30  відсотків  прожиткового  мінімуму  для  дитини відповідного  віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.

Як було встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 6 серпня 1994 року по 16 лютого 2010 року, що об’єктивно підтверджується свідоцтвами про укладення та про розірвання шлюбу (а.с.4, 5).

Згідно свідоцтва про народження (а.с.6), позивач ОСОБА_1 та відповідач  ОСОБА_2 являються батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Починаючи з лютого 2009 року дитина проживає разом з позивачем окремо від відповідача, що беззаперечно підтвердили у своїх поясненнях обидві сторони.

При цьому, відповідач не зміг в ході судового розгляду справи спростувати тверджень позивача про те, що матеріальної допомоги на утримання їхньої спільної дитини він не надає.

Як позивач, так і відповідач є підприємцями та здійснюють підприємницьку діяльність, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію (а.с.22, 27), щоквартальними звітами з відмітками про сплату ними єдиного податку у відповідному розмірі (а.с.9, 10, 24, 25), довідками про обсяг виручки від реалізації товарів (а.с.8, 17).

Крім того, згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с.7), ОСОБА_2 є також співзасновником та учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп» (далі – ТОВ «Олімп»).

Згідно довідки про доходи № 10 від 20.08.10 (а.с.26), розмір заробітної плати   ОСОБА_2 на посаді директора ТОВ «Олімп» становить 1000 (одну тисячу) грн. на місяць.

Проте, жодних інших доказів, які давали б змогу об’єктивно визначити структуру та дійсний розмір сукупного середньомісячного доходу відповідача, сторони суду не надали.

Так, у своїх поясненнях відповідач категорично заперечив наявність у нього якого-небудь іншого стабільного доходу окрім заробітної плати на посаді директора ТОВ «Олімп» та відмовився повідомити розмір такого доходу. Не змогла довести дану обставину і позивач у справі.

Разом з тим, погодившись сплачувати аліменти в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідач тим самим визнав та підтвердив свою спроможність брати участь в утриманні дитини.

Відповідач визнає також ту обставину, що інших, окрім спільної з позивачем, дітей він не має та не утримує.

При цьому, сам відповідач не заперечує того, що його непрацездатні батьки отримують пенсію та мають інших, окрім позивача, повнолітніх працездатних дітей, які також надають їм посильну допомогу.

Згідно з ч.1 ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від          27 квітня 2010 року N 2154-VI, прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до18 років становить з 1 липня 2010 року 921 грн. на одну таку особу.

Отже, визначений ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на дитину віком 13 років, становить з 1 липня 2010 року 276 грн. 30 коп. (921 грн. х 30 % : 100 % =         276 грн. 30 коп.).

Таким чином, проаналізувавши зазначені вище докази в їх сукупності, суд вважає доведеною ту обставину, що відповідач, як батько, ухиляється від добровільного виконання належним чином обов'язку по утриманню своєї малолітньої дитини, хоча являється повнолітньою працездатною особою, займається підприємницькою діяльність, працює та має стабільних дохід, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.182 СК України, враховуючи вік дитини та відповідні її віку життєві потреби, умови життя сторін, їхнє матеріальне становище, суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їхньої спільної малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки доходу відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 29 липня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає до негайного виконання дане рішення в частині стягнення аліментів в розмірі суми платежу за один місяць.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд, відповідно до вимог ч.3 ст.81, ч.3 ст.88 ЦПК України, також стягує з відповідача в дохід держави 51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, оскільки позивач від їх сплати звільнена в установленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 367 ч.1 п.1 ЦПК України, ст.ст.141, 180, 181, 182, 183 СК України, суд, -

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частки доходу ОСОБА_2, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 29 липня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць в розмірі 300 (триста) грн. допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 51 (п’ятдесят одну) грн. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий