Справа № 2 – а – 31/10

ПОСТАНОВА

іменем України

21 серпня 2010 року                         Турійський районний суд Волинської області

в складі : головуючого – судді Овсієнка А.А.

при секретарі Гаврилюк Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу  № 5 ДПС УДАІ УМВС України у Волинській області старшого сержанта міліції Білаша Руслана Миколайовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Турійського районного суду Волинської області з вищевказаним адміністративним позовом, покликаючись в обґрунтування своїх позовних вимог на наступне.

Як зазначено у позовній заяві, постановою інспектора ДПС взводу № 5 ДПС УДАІ УМВС України у Волинській області старшого сержанта міліції Білаша Р.М. серії АС             № 151790 від 26 липня 2010 року на ОСОБА_1 накладено за ч.1 ст.122 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. за те, що він керуючи 26 липня 2010 року о 07 год. 56 хв. в с.Маяки Луцького району Волинської області автомобілем марки «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, всупереч вимогам п.15.9 Правил дорожнього руху України здійснив зупинку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Вважаючи, що п.15.9 Правил дорожнього руху України він не порушував, та жодного адміністративного правопорушення не вчиняв, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати незаконною та скасувати винесену інспектором ДПС взводу № 5 ДПС УДАІ УМВС України у Волинській області старшим сержантом міліції Білашом Р.М. вищевказану постанову про накладення адміністративного стягнення, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

    Письмових заперечень проти даного позову відповідачем не було подано.

В ході судового розгляду даної справи позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та з підстав, зазначених у позовній заяві, при цьому підтвердив у своїх поясненнях наведені у позовній заяві факти.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином та своєчасно повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. При цьому, відповідач не повідомив суд про причини своєї неявки, не подавав заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності, у зв’язку з чим судом, відповідно до вимог ч.ч.2, 4                ст.128 КАС України, визнано за можливе здійснювати розгляд даної адміністративної справи за його відсутності.

А тому, заслухавши пояснення позивача та дослідивши надані ним докази, суд вважає позов ОСОБА_1 підставним та таким, що підлягає до задоволення повністю.

Так, судом встановлено, що 26 липня 2010 року інспектором ДПС взводу № 5 ДПС УДАІ УМВС України у Волинській області старшим сержантом міліції Білашом Р.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АС 1 № 029690, згідно з яким 26 липня 2010 року о 07 год. 56 хв. ОСОБА_1 керуючи в с.Маяки Луцького району Волинської області власним автомобілем марки «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, всупереч вимогам п.15.9 Правил дорожнього руху України здійснив зупинку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.3).

За вищевказаним протоколом постановою цього ж інспектора від 26 липня 2010 року серії АС № 151790 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1                   ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 300 грн. (а.с.4).

Так, ч.1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил зупинки.

Дійсно, згідно з пп.15.9 «е» п.15 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі – ПДР України), забороняється зупинка ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає – ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Ст.280 КУпАП на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення покладено обов’язок з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового  колективу, а  також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як пояснив суду позивач, 26 липня 2010 року о 07 год. 56 хв. він дійсно керував в в с.Маяки Луцького району Волинської області власним автомобілем марки «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Не доїжджаючи до автобусної зупинки метрів 50 він зупинився та висадив пасажира ОСОБА_3, після чого продовжив рух. Відповідач в цей час знаходився на відстані приблизно 300 м і тому не міг бачити дійсного місця зупинки автомобіля.

Пояснення позивача є чіткими та послідовними від самого початку провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Зокрема, з вищевказаного протоколу адміністративне правопорушення також вбачається, що ОСОБА_1 був відразу не згідний з викладеними у протоколі фактичними обставинами, про що і зазначив власноручно.

Крім того, пояснення позивача в деталях підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були присутні в автомобілі позивача і категорично ствердили, що ОСОБА_1, зупинив керований ним автомобіль не ближче ніж за 100 м до автобусної зупинки, що в с.Маяки Луцького району Волинської області, тоді як працівники міліції знаходилися від даної зупинки на протилежному узбіччі на відстані приблизно 300 м і їх на такій відстані не було навіть видно.

Оскільки пояснення позивача є детальними, чіткими та послідовними й повністю узгоджуються з показаннями вищевказаних свідків, суд вважає їх достовірними та приймає до уваги наряду з показаннями цих свідків.

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодних переконливих та неспростовних доказів на підтвердження викладених у оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення висновків про порушення ОСОБА_1 пп.15.9 «е» п.15 ПДР України та вчинення ним передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП адміністративного правопорушення, хоча, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача.

Тим самим, на думку суду, поясненнями позивача та показаннями свідків          ОСОБА_3, ОСОБА_4 повністю спростовуються викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення фактичні обставини, і оскільки відсутні будь-які належні та законно здобуті докази того, що ОСОБА_1, керуючи 26 липня 2010 року о 07 год. 56 хв. в с.Маяки Луцького району Волинської області автомобілем марки «Mercedes», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, всупереч вимогам п.15.9 Правил дорожнього руху України здійснив зупинку на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, зокрема – його об’єктивна сторона.

Проте, при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем всупереч вимогам ст.ст.245, 280 КУпАП було без будь-якої мотивації не було взято до уваги доводи позивача та взагалі не допитано з цього приводу зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і тим самим безпідставно визнано ОСОБА_1 винним у порушенні пп.15.9 «е» п.15 ПДР України та вчиненні передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП адміністративного правопорушення, така постанова є явно незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Скасовуючи постанову про накладення адміністративного стягнення, суд на підставі п.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.293 КУпАП одночасно також закриває провадження у справі про дане адміністративне правопорушення у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі ч.5 ст.288 КУпАП, а будь-яких інших судових витрат у справі сторони не понесли та вимог про їх відшкодування не заявляли.

    Керуючись ст.ст.11, ч.2 ст.71, 86, 161, 163 КАС України, ст.ст.245, 280, п.3 ч.1            ст.293 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати незаконною та скасувати постанову інспектора ДПС взводу  № 5 ДПС УДАІ УМВС України у Волинській області старшого сержанта міліції Білаша Руслана Миколайовича серії АС № 151790 від 26 липня 2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП.

На підставі п.1 ст.247 КУпАП закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення.

Головуючий