АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-8841-2010 р. Головуючий по 1-й інстанції
Колотієвський О.О.
Суддя-доповідач: Макарчук М.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року серпня місяця 05 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М.А.
Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
при секретарі Киви А.М.
з участю :
прокурора
адвоката
позивача (заявника) ОСОБА_3
представника позивача (заявника)
відповідача
представника відповідача: Базик Л.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 8 червня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ Кременчуцьке кар'єроуправління «Кварц» про поновлення на роботі,-
Судова колегія ,заслухавши доповідь судді доповідача апеляційного суду Макарчука М.А.,
ВСТАНОВИЛА:
17 лютого 2010 року позивач звернувся до місцевого суду із зазначеним позовом.
Вказав, що 18 листопада 2004 року прийнятий на роботу в гірничий цех Кременчуцького кар'єроуправління «Кварц» машиністом бурової установки СБШ - 250 по 5 розряду . Наказом № 176/к від 02 грудня 2009 року звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.
Звільнення вважав незаконним, так як на його думку відповідачем не були враховані його переваги на залишення на роботі перед іншими працівниками.
З цих підстав просив задовольнити його вимоги.
31 березня 2010 року позивач заявив клопотання про поновлення йому місячного строку на звернення до суду . Вказує, що втстанволений ст.. 233 КЗпП України пропустив з тих підстав, що надавав допомогу вагітній дружині і в період новорічних свят не працювали юристи, шо ускладнило звернення до суду(а.с. 33).
7 червня 2010 року відповідач звернувся із заявою про застосування правових наслідків сплину строку позовної давності (а.с. 132).
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 8 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду і постановити нове про задоволення заявлених вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає неправильною правову оцінку доказів щодо кваліфікації працівників, які залишенні на роботі, як такі що мають перед ним переваги. Крім того вважає, що при вирішення питання про причини порушення строку на звернення до суду, місцевий суд мав врахувати факт його проживання в сільській місцевості, що унеможливлювало своєчасного звернення за правовою допомогу та до суду.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст..11ч.1, 185ч.2 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Місцевим судом встановлено і не заперечується сторонами , що наказом № 112/к від 18.11.2004 р. позивач прийнятий на роботу машиністом бурової установки СБШ-250 5 розряду. Наказом № 176/к від 02 грудня 2009 року звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.
Місцевим судом також встановлено, що крім позивача машиністами бурової установки СБШ-250 5 розряду працювали ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який відповідно до свідоцтва учбового комбінату П/О «Днепроенергостройпром» 10 березня 1983р. мав кваліфікацію машиніста бурової установки СБШ і з 13 вересня 2007року працює машиністом бурової установки СБШ -250. Рішенням тарифно-кваліфікаційної комісії ККУ «Кварц» (протокол №2 від 08.06.2009р.) йому присвоєно 5 розряд машиніста бурової установки з 08 червня 2009року
Відхиляючи доводи позивача про його більшу кваліфікацію перед зазначеними особами, місцевий суд не звернув належної уваги на заяву позивача про недостовірність свідоцтва НОМЕР_1 від10 березня 1983 року про кваліфікацію ОСОБА_6 як машиніста бурової установки СБШ (а.с.92) та на докази недостовірності цього посвідчення (а.с.114-115).
Так із повідомлення від 19 квітня 2004 року вбачається, що ЗАТ «Обєднання Дніпроенргобудпром» в період з 1983 по 2010 рік не здійснювало підготовки спеціалістів за професією «машиніст бурової установки» (а.с.115).
Досліджуючи свідоцтво про кваліфікацію ОСОБА_6 як машиніста бурової установки СБШ, апеляційний суд звертає увагу на те, що свідоцтво від імені учбового комбінату виробничого об’єднання «Дніпроенергобудпром» від 10 березня 1983 року посвідчено не печаткою цієї установи, а печаткою Акціонерного об’єднання «Дніпроенергобудпром» і якого в 1983 році не існувало, що свідчить про недостовірність цього письмового доказу про однакову з позивачем кваліфікацію ОСОБА_6 Так як відповідач, який подав цей доказ, не виключив його із числа доказів у справі і не просив розглядати справу на підставі інших доказів, то апеляційний суд визнає доказаними доводи позивача про його більш вищу кваліфікацію перед ОСОБА_6, про порушення відповідачем приписів ст.. 42ч.1 КЗпП України і незаконність звільнення з роботи.
З цих підстав висновок місцевого суду про дотримання відповідачем вимог ст.. 42 КЗпП України при звільнення позивача з роботи за ст.. 41ч.1п1 цього Кодексу не відповідає фактичним обставинам справи, а судове рішення про відмову у позові з цих підстав є необґрунтованим.
Відповідно до ст.. 233 ч.1 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення з роботи в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Місцевим судом встановлено і не заперечується сторонами, позивач трудову книжку отримав в день звільнення, але з позовом до суду звернувся 17 лютого 2010 року.
Перевіряючи доводи позивача про поважність причин пропуску строку на звернення до суду, апеляційним судом встановлено, що будь яких доказів про перешкоди на звернення до суду ОСОБА_3 не надав. Разом з тим колегією суддів звернуто увагу на те, що правову допомогу у цій справі позивач отримав 8 грудня 2009 року в адвоката ОСОБА_7, який зробив запит про надання доказів і який був виконаний відповідачем 21 грудня 2009 року (а.с.6).
Встановлені обставини повністю спростовують доводи позивача про поважність причин порушення строків звернення до суду. Так як апеляційним судом не встановлено поважних причин, підстав для поновлення строку встановленого ст.. 233ч.1 КЗпП України не вбачається.
Відповідно до ст..267ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так як відповідач заявив про застосування правових наслідків сплину строку позовної давності, то рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у позові у зв’язку із пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.303, 304, 309ч.1п3-4, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 8 червня 2010 року скасувати та постановити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ЗАТ Кременчуцьке кар'єроуправління «Кварц» про поновлення на роботі та про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу відмовити у зв’язку із пропуском строку позовної давності.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді :