АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-8552-2010 рік Головуючий по 1-й інстанції :
Усенко Т.І.
Суддя-доповідач: Макарчук М.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року серпня місяця 05 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М.А.
Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
при секретарі Киви А.М.
з участю :
прокурора
адвоката
позивача (заявника) ОСОБА_3
представника позивача (заявника) ОСОБА_4
відповідача
представника відповідача ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 5 травня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору дарування квартири удаваним правочином, про застосування до цього договору наслідків договору купівлі-продажу та про розподіл спірної квартири.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача апеляційного суду Макарчука М.А.,-
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 17 грудня 2007 року між відповідачем та ОСОБА_8 удаваним правочином, застосувати до цього договору наслідків договору купівлі-продажу та про розподіл спірної квартири.
Вказав, що квартира була придбана у шлюбі з ОСОБА_6 за кошти їх батьків. З метою приховання договору купівлі-продажу продавець ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_6 уклали договір дарування, про якого він дізнався в кінці 2008 року(а.с.3-5). Вважає, що відповідачка під договором дарування приховала договір купівлі-продажу . З цих підстав просив застосувати правові наслідки для удаваного правочину.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2009 року ОСОБА_8 залучений до справи в якості відповідача (а.с.59).
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 5 травня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 17 грудня 2007 року удаваним правочином.
Застосувано до договору дарування квартири АДРЕСА_1 правові наслідки договору купівлі-продажу.
Визнано, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6.
Виділено ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнавши за ним право власності на цю частину квартири.
Виділено ОСОБА_6 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визнано за нею право власності на цю частину квартири. Залишено квартиру АДРЕСА_1 у спільні н частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення місцевого суду і постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказує, що в наслідок порушення місцевим судом правил оцінки доказів у справі висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Вважає що рішення місцевого суду грунтується на неналежних та недостовірних доказах. При цьому категорично заперечує факт укладання договору купівлі-продажу і наполягає на договорі даруванні.
Перевіривши справу в межах заявлених вимог , наданих доказів та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення скарги та необхідність скасування рішення суду і ухвалення нового рішення з наступних підстав.
Згідно ст..309ч.1п.3-4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Місцевим судом встановлено та не заперечується доводами апеляційної скарги, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з 4 березня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі та мають сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 який проживає з відповідачкою.
В кінці 2008 році сторони припинили шлюбні правовідносини і рішенням Крюківського райсуду м. Кременчука від 1 червня 2009 року шлюб ними розірваний.
Місцевим судом також встановлено, що 17 грудня 2007 року ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_6 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1.
Заперечуючи особисте право власності ОСОБА_6 на набуту за договором дарування квартиру, позивач посилався на її придбання ними, як подружжям за відплатним договором за кошти, надані їм батьками.
Відповідно до ст.. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для прихованняіншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно пункту 25 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року з а удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
З адовольняючи заявлені позовні вимоги та визнаючи спірну квартиру спільним майном подружжя, місцевий суд виходив із того, що на придбання цієї квартири подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_6 55000 грн. взяло у батька позивача, свідка ОСОБА_11, 5000 грн. отримано позивачем позики на роботі . За висновком місцевого суду решта коштів для придбання квартири була накопичена сторонами у шлюбі та надана подружжю батьком відповідачки, свідком ОСОБА_12
З огляду на вказані обставини, місцевий суд зробив висновок про укладання договору дарування квартири з метою приховати договір купівлі-продажу цієї квартири.
Висновки місцевого суду ґрунтуються на припущеннях і не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені внаслідок неправильної правової оцінки наданих сторонами доказів.
Згідно ст.. 179 ч.1 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до п.26 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Виходячи з перемету судового спору доказуванню підлягали факт оплатного відчуження спірної кваритри та її ціна, наявність у подружжя ОСОБА_11 спільних коштів для придбання квартири та інші обовязкові умови, які визнанчають спірний договір як купівля-продаж.
Із позовної заяви вбачається, що доводи позивача про оплатне придбаная спірної квартири грунтуються посиланнями на кошти, надані його батьками та батьками ОСОБА_6 у рівному співвідношенні. При цьому позовна заява не містить жодної інформації про накопичення подружжям власних коштів для цієї мети, про ціну придбаної кваритири, умови та порядок розрахунків з продавцем.
Як вбачається із змісту судового рішення, місцевим судом не встановлено жодного факту, який би визначав спірний договір як купівлю-продаж, а саме: ціну, за якою відбулося відчуження спірної квартири, порядок та умови розрахунків між продавцем і покупцем чи інші особливості оплати .
Висновок місцевого суду про укладання договору купівлі-продажу грунтується на показах позивача і його батька – свідка ОСОБА_11 про передачу відповідачці ОСОБА_6 55 000 грн. для купівлі спірної квартири, та показах свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 обізнаність яких про купівлю спірної кваритри грунтується на інформації, отриманої від позивача та його батька , а не з інформації, отриманої при особистій присутності цих свідків при укладання спірної угоди. Будь яких інших доказів укладання договору купівлі-продажу місцевим судом не встановлено і на такі докази позивач не посилався.
Надаючи перевагу вказаним доказам, місцевий суд також послався на наявність у відповідача ОСОБА_7 на день відчуження своєї квартири кредиту, його негативну поведінку в період роботи на Кременчуцькому вагонобудівному заводі.
При цьому місцевим судом відхилені заперечення відповідачів про укладнання договору купівлі- продажу , покази свідка ОСОБА_12 - батька відповідачки, який категорично заперечив факт надання дочці та її сімї власних коштів для придбання квартири чи його іншої участі в укладання спірної угоди, посилаючись на відсутність у нього таких коштів., та свідка ОСОБА_17, яка на час укладання спірного договору проживала з відповідачем ОСОБА_7 у фактичних шлюбних стосунках і є сестрою відповідачки ОСОБА_6 про укладання саме договору дарування , а не оплатного відчуження квартири.
Відхиляючи покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_17 суд послався на родинні стосунки цих свідків з відповідачкою ОСОБА_6 та незнання свідками інформації про причини дарування спірної квартри попереднім власником.
Між тим відповідно до ст.212ч.1-3 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Апеляціним судом встановлено, що у подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не було власних коштів для придбання квартири. Висновок місцевого суду про накопичена сторонами у шлюбі грошей є неконкретним та суперечить обставинам, зазначених позивачем у позовній заяві і ґрунтується лише на припущеннях.
Докази, які характиризують особу відповідача ОСОБА_7, та про наявність у нього на день відчуження квартири зобовязань по кредитній угоді, не є належними доказами укладання договору купівлі-продажу. Інші письмові докази також не є належними доказами, так як підтверджуютьь наявность у батька позивача - свідка ОСОБА_11 грошей в період, що передував спірній угоді, але не містять жодної інформації про їх використання свідком чи інформації про укладання спірної угоди.
З цих підстав зазначені докази відхиляються апеляційним судом як неналежні.
Крім показів позивача та його батька ОСОБА_11 доказів укладання відповідачами договору купівлі-продажу спірної квартири, сторони не надали. Зважаючи на те, жоден із свідків не були присутніми про укладанні угоди, не знають ціни, за якою придбана спірна квартира, умов та порядку розрахунків з продавцем, апеляційний суд вважає , що наданих позивачем доказів недостатньо для для висновку про удаваність спірного договору дарування та про приховання відповідачами договору купівлі –продажу.
З цих підстав рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.303,304,309ч.1п.3-4, 313,316 ЦПК України , колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 5 травня 2010 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору дарування квартири удаваним правочином, про застосування до цього договору наслідків договору купівлі-продажу та про розподіл спірної квартири відмовити за недоказаністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: