Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
18 травня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :
головуючого – судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . Романова О.В.,
суддів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Михайловського В.І. і Яковлєва С.В.,
з участю
захисника - адвоката . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ОСОБА_4
та засудженого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_5 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 березня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Швайківка Бердичівського району Житомирської області, громадянин України, із середньою освітою, не працюючий, не одружений, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст.125 ч.1 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 100 годин.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_5 обрано у виді підписки про невиїзд.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_5 засуджений за умисне спричинення потерпілому ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень. Злочин був вчинений за таких обставин.
Так, 27 липня 2009 року біля 20-ої години в с. Швайківка Бердичівського р-ну, біля автобусної зупинки, розташованої в центрі села по вул. Осівка, ОСОБА_5 на грунті особистих неприязних відносин наніс потерпілому ОСОБА_6 чотири удари кулаком руки в область голови, чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу та садна на лівій скроневій ділянці (а.с.76-79).
________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 11 – 339 / 2010 Головуючий у суді І-ої інстанції Євстаф’єва Т.А.
Категорія ст.125 ч.1 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.
Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, засуджений ОСОБА_5 в апеляції просить скасувати вирок щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд.
На обгрунтування апеляції її автор посилається на те, що :
- вирок суду грунтується лише на показаннях ОСОБА_6 та його родича ОСОБА_8, які суперечать один одному ; інші свідки, а їх за твердженням потерпілого було більше 10, не вказали на те, що він наносив удари потерпілому, а суд безпідставно дав їм критичну оцінку ;
- висновки суду щодо обставин подій є також суперечливими : за висновком суду він наносив удари ОСОБА_6 на грунті особистих неприязних стосунків, що заперечував сам ОСОБА_6, але при цьому він нічого не говорив і за поясненнями ОСОБА_6 той не кривдив його племінників ; за показаннями ОСОБА_6 і за встановленим судом він наніс останньому 4 удари по голові, однак у вироці зазначено лише одне тілесне ушкодження ;
- висновок експерта не вказує на наявність чи відсутність у потерпілого тілесного ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, хоча такий діагноз був поставлений при зверненні ОСОБА_6 в травмпункт 28 липня 2009 року, а за вказаним висновком наявний тільки крововилив ;
- при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_6 цивільний позов не заявляв, копія позову йому не вручалась і в судовому засіданні не оголошувався і не досліджувався, а ОСОБА_6 лише в заяві до суду послався про стягнення з нього 5 тисяч гривень моральних збитків ; позовні вимоги нічим не обгрунтовані і суд у вироці навіть не вказав які моральні страждання він заподіяв ОСОБА_6 і в чому вони полягали (а.с.90).
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлєва С.В., пояснення засудженого ОСОБА_5 та його захисника – адвоката ОСОБА_4, які підтримали подану апеляцію з мотивів, наведених у ній, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироці, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів.
З даними висновками і оцінкою доказів погоджується й колегія суддів, так як докази вини засудженого, які безпосередньо судом досліджені, наведені та проаналізовані у вироці, узгоджуються між собою і давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення у справі.
Так, сам підсудний ОСОБА_5, а також свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердили факт зустрічі потерпілого ОСОБА_6 і підсудного ОСОБА_5 27 липня 2009 року близько 20-ої години біля автобусної зупинки, розташованої в центрі села по вул. Осівка в с. Швайківка Бердичівського р-ну, заперечуючи при цьому нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_6. Цим показанням суд дав належну оцінку у вироці, з якою погоджується й колегія суддів, так як вважає її об’єктивною, оскільки вона відповідає фактичним обставинам справи і грунтується на сукупності доказів у справі.
При цьому колегія суддів приймає до уваги послідуючу поведінку ОСОБА_5, його родичів і знайомих щодо впливу на потерпілого як безпосередньо, так і через близьких йому людей не з метою примирення, а з метою улагодити конфлікт шляхом тиску (аркуш відмовного матеріалу № 2179, далі – а.в.м.5а, 6, 13, 16-17 ; а.с.5-6, 65зв.).
Вина ж ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину об’єктивно підтверджується докладними показаннями потерпілого ОСОБА_6 про обставини скоєного щодо нього злочину. Ці показання об’єктивно підтверджуються показаннями очевидця – свідка ОСОБА_8, який на час вчинення злочину перебував безпосередньо біля місця його вчинення, а також показаннями свідка ОСОБА_12, якій стало відомо про вчинений ОСОБА_5 злочин від ОСОБА_6 і яка на наступний день супроводжувала ОСОБА_6 до медичних закладів, та даними висновку експерта № 339 від 26 лютого 2010 року і акту № 396 судово-медичного освідування від 30 липня 2009 року.
Підстави для критичної оцінки показань потерпілого та свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_12 відсутні, оскільки вони є послідовними та узгоджуються і доповнюють одне одного.
Не грунтується на матеріалах справи твердження апелянта про те, що висновок експерта не вказує на наявність чи відсутність у потерпілого тілесного ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, хоча такий діагноз був поставлений при зверненні ОСОБА_6 в травмпункт 28 липня 2009 року, а за вказаним висновком наявний тільки крововилив.
Так, відповідно до п.п.1 – 4 заключення судово-медичного експерта, який міститься в ОСОБА_13 № 396 судово-медичного освідування від 30 липня 2009 року у потерпілого ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу та садна в лівій скроневій ділянці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, могли утворитися від дії тупого твердого предмету і давність їх утворення може відповідати обставинам та часу вказаних у направленні та освідуємим. Згідно п.5 вказаного заключення виставлений діагноз „Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку” об’єктивними даними не підтверджений, тому при дачі заключення не враховувався (а.в.м.15).
Висновком експерта № 339 від 26 лютого 2010 року були підтверджені дані судово-медичного освідування ОСОБА_6 та було доповнено даними про те, що ; тупим твердим предметом міг бути кулак ; на тілі потерпілого виявлено як мінімум одне місце прикладення сили (а.с.71).
Наведене не суперечить встановленим судом обставинам вчиненого ОСОБА_5 злочину.
Крім того, наведене спростовує твердження автора апеляції про те, що у вироці зазначено лише одне тілесне ушкодження, так як за вказаними судово-медичними документами у потерпілого були виявлені крововилив та садно в лівій скроневій ділянці, а на тілі потерпілого – як мінімум одне місце прикладення сили.
Безпідставним є також посилання засудженого в апеляції на те, що при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_6 цивільний позов не заявляв, копія позову йому не вручалась і в судовому засіданні не оголошувався і не досліджувався, а ОСОБА_6 лише в заяві до суду послався про стягнення з нього 5000 грн. моральних збитків, як і те, що позовні вимоги ОСОБА_6 нічим не обгрунтовані і суд у вироці навіть не вказав які моральні страждання він заподіяв ОСОБА_6 і в чому вони полягали.
Так, при зверненні ОСОБА_6 із скаргою в порядку ст.27 КПК України, останній просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн.. При цьому ОСОБА_6 у мотивувальній частині скарги зазначив, що завдана йому злочином моральна шкода полягає в тому, що у нього постійно болить голова, перебуває у стресовому стані, так як було принижено його честь і гідність (а.с.2-3).
05 вересня 2009 року копія скарги ОСОБА_6 була вручена особисто ОСОБА_5, про що свідчить повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення (а.с.7). На той час інтереси ОСОБА_5 захищав захисник – адвокат ОСОБА_13 (а.с.9).
Постановою судді суду першої інстанції від 15 вересня 2009 року була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 – визнано потерпілим і цивільним позивачем, а ОСОБА_5 – підсудним і цивільним відповідачем (а.с.1).
11 січня 2010 року в судовому засіданні була оголошена скарга ОСОБА_6 і він підтримав свої позовні вимоги, а підсудній свою вину не визнав, що підтверджується даними протоколу судового засідання (а.с.61зв.). 15 березня 2010 року під час судових дебатів потерпілий просив притягнути ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності та стягнути на його користь 5 тис. грн. моральної шкоди, а підсудній знову свою вину не визнав (а.с.74-75).
Вирішуючи питання цивільного позову та задовольняючи його частково, суд врахував обсяг моральних і фізичних страждань потерпілого та те, що потерпілий також має досить молодий вік, а підсудний наніс йому тілесні ушкодження в присутності їх однолітків (а.с.76-79).
Що ж стосується інших обставин, про які йдеться в апеляції засудженого ОСОБА_5, то їх з’ясування не впливає як на доведеність його винності, так і на правильність кваліфікації його дій.
Суттєвих порушень норм кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування вироку, у справі не встановлено.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, –
у х в а л и л а :
апеляцію засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 березня 2010 року щодо нього ж – без зміни.
С у д д і :