Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЖИТОМИРСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

08 червня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :

головуючого – судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . Мельничук Н.М.,

суддів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .Велидчука В.М. і Яковлєва С.В.,

з участю

прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .Селюченко І.І.

та особи, відносно якої кримінальну

справу закрито, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Потійчук О.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2010 року.

Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Бердичева Житомирської області, громадянина України, із середньою технічною освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.172 ч.1 КК України, на підставі ст.46 КК України у зв’язку з примиренням підсудного з потерпілими, а провадження в кримінальній справі – закрито.

Відповідно до постанови суду першої інстанції ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи приватним підприємцем, діючи умисно, в усній формі домовився про працевлаштування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і з 25 січня 2008 року допустив їх до роботи продавцями магазину „Продукти”, що по вул. Мануільського, 5/1 в м. Житомирі, не укладаючи та не реєструючи трудовий договір в письмовій формі, встановив графік роботи по 4-ри робочі дні з 08-ої до 22-ої години та два вихідні дні.

Працю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він використовував в порушення ст.29 КЗпП України без обліку виплати заробітної плати та тривалості робочого часу, без інформування про умови праці та про наявність на робочому місці ________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 11 – 362 / 2010                                 Головуючий у суді І-ої інстанції Янчук Н.П.

Категорія   ст.ст.172 ч.1, 46 КК України, ст.8 КПК України                     Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С.В.

небезпечних шкідливих факторів. В порушення вимог ст.57 КЗпП України у ОСОБА_5 були відсутні графіки змінності, правила внутрішнього трудового розпорядку та не було забезпечено встановлення чіткого режиму роботи працівників.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ст.172 ч.1 КК України.

Суд першої інстанції, закриваючи справу щодо ОСОБА_5 з наведеної вище підстави, виходив з того, що той вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, погасив утворену заборгованість по заробітній платі, примирився з потерпілими, які не заперечували проти закриття кримінальної справи і вказали, що вони не мають до нього жодних претензій та скарг.

Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням, прокурор Потійчук О.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, в апеляції просить скасувати дану постанову суду у зв’язку з порушенням закону та постановити вирок, яким засудити ОСОБА_5 за ст.172 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень.

На обгрунтування апеляції її автор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_5, зазначає, що, суд звільняючи ОСОБА_5 кримінальної відповідальності згідно ст.46 КК України, врахував, що потерпілим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відшкодовано завдану шкоду. Вказує, що не можливо вважати, що відшкодування збитків потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_7 є повним відшкодуванням шкоди, так як трудові права потерпілих не поновлені, тобто відпрацьований час не зарахований їм до трудового стажу та не забезпечено їх право на матеріальне забезпечення в порядку страхування в старості. Крім того, ОСОБА_5 не проводилось відповідні відрахування до Фондів у зв’язку з неукладенням трудових договорів зі ОСОБА_6 і ОСОБА_7. Таким чином, на думку автора апеляції неможливо вважати, що заподіяна шкода ОСОБА_5 усунута в повному обсязі.

Крім того, під час досудового слідства ОСОБА_5 свою вину не визнавав, оскаржував постанову від 22 квітня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно нього за ст.172 ч.1 КК України. Вказана скарга 29 травня 2009 року залишена судом без задоволення. Однак, ОСОБА_5 і в подальшому свою вину по даній кримінальній справі не визнавав, заперечував факт скоєння злочину. Таким чином, суд не взяв до уваги вимоги ст.7 КПК України, що ОСОБА_5 перестав бути суспільно-небезпечним та прийшов до неправильного висновку, що кримінальну справу можливо закрити.

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

До початку апеляційного розгляду даної справи прокурор Селюченко І.І., яка бере участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, заявила клопотання про закриття апеляційного провадження по даній справі у зв’язку з відкликом апеляції прокурором Потійчук О.В., надавши лист прокурора від 07 червня 2010 року за вихідним № 60/28 про відкликання  поданої апеляції (вхідний апеляційного  суду № 1313 від 08 червня 2010 року).

Відповідно до ст.364 КПК України у разі відмови особи, яка подала апеляцію, від своїх вимог і відсутності апеляцій інших учасників судового розгляду, апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362, 364 КПК України, апеляційний суд, –

у х в а л и в :

закрити апеляційне провадження за апеляцією прокурора Потійчук О.В., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 20 квітня 2010 року по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_5 за ст.172 ч.1 КК України.

С у д д і :