Справа № 2-5538/2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2010 року Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.
при секретарі: Марінгос І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними господарськими спорудами у порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, в якому просить визнати за нею, у порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок з надвірними господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та пояснила суду, що після смерті ОСОБА_3, що приходився позивачці батьком, позивачка у встановлений термін звернулась до нотаріальної контори за оформленням спадку, який складається з частки житлового будинку з надвірними господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Оскілки частка померлого у спільній частковій власності не була виділена у натурі, а інші співвласники будинку, відокремивши свою частку, виділивши її в одиницю і присвоївши їй окрему адресу, право спільної часткової власності на будинок не припинили, та у технічній документації значаться самочинно збудовані об’єкти, то отримати свідоцтво про право на спадщину позивачка не може. Зважаючи на те, що всі самочинно збудовані об’єкти, що відображені у технічному паспорті, ще за життя ОСОБА_3 були узаконені, і фактично право спільної часткової власності на будинок припинилось з моменту виділення в одиницю своєї частки іншими співвласниками, просить позов задовольнити, визнавши за позивачкою, у порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок з надвірними господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що складається з літ. «А» – житловий будинок загальною площею – 99,2 кв.м., житловою площею – 38,8 кв.м., літ. «Б» – гараж, літ. «Д» – вбиральня, літ. «Е» – літня кухня, літ. «Ж» – душ, №№ 1, 3, 4 – огорожа, мостіння ІІ, розташований на земельній ділянці площею 356 кв.м.
У судовому засіданні відповідач позов визнав у повному обсязі, підтвердивши доводи позивача та не заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення та оцінивши доводи сторін, вивчивши спадкову справу №1/2010, заведену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вивчивши інші матеріали справи і проаналізувавши нормативну та законодавчу базу, яка регулює галузь спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені і підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер ОСОБА_3 (актовий запис про смерть № 5411 в Книзі реєстрації смертей ОСОБА_5 відділу реєстрації актів громадянського стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси від 12.10.2009 р.), який приходився позивачці батьком (актовий запис про народження № 2519 в Книзі реєстрації актів про народження відділу РАГС Київського РВК м. Одеси від 02.10.1986 р.).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-7538, виданого 12.12.1994 р. державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори – ОСОБА_6, і зареєстрованого 16.12.1994 р. в ОМБТІ в книзі № 62доп під реєстром № 11525 стр. 192, договору дарування № 1-532, посвідченого 08.02.1995 р. державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори – ОСОБА_6, і зареєстрованого 27.06.1995 р. в ОМБТІ під № 11525 стр. 192 кн. 62доп., рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.07.2004 р. (справа № 2-3360/04), зареєстрованого 27.01.2005 р. в КП «ОМБТІ та РОН» під № 11525 в книзі 62доп.-193, складається з 41/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, № 137.
Померлий ОСОБА_3 заповіт не залишив, тому, відповідно до положень ч. 2 ст. 1223 та ст. 1261 ЦК України позивач має право на спадкування за законом у першу чергу.
Згідно до ч.1 ст. 1270 ГК України, для прийняття спадщини встановлюється термін у шість місяців, що починається з моменту відкриття спадщини.
У встановлений законом шестимісячний термін позивач подав заяву приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, яким на підставі заяви та поданих документів було заведено спадкову справу № 1/2010.
Як встановлено судом, інших живих спадкоємців вказаного майна немає. Будь-які претензії відповідача на спадкове майно безпідставні, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 вони з ОСОБА_2 були розлучені, а майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 було придбано останнім шляхом отримання у спадок та у дар.
З матеріалів справи вбачається, що в цілому домоволодіння належить чотирьом співвласникам – ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Співвласники будинку - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 у квітні 2009 року поділили житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, у натурі, виділили свою частку у окреме домоволодіння та присвоїли йому окрему адресу: АДРЕСА_2.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними; у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Таким чином, фактично померлому ОСОБА_3 на момент смерті належав самостійний житловий будинок з надвірними господарськими спорудами, а право спільної часткової власності попередніх власників на будинок припинилось.
Згідно технічному паспорту на будинок за адресою: АДРЕСА_1, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» 08.04.2010 р., споруди під літ. «Б» - гараж, літ. «е» - тамбур значаться збудованими самочинно. Однак, судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів від 21.07.1992 р. № 463 «Про заяви громадян, розглянуті МВК 14.07.1992 р.» самочинно збудований тамбур до літньої кухні під літ. «е» - був узаконений, а рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.09.2003 р. (справа № 2-4974/2003) за ОСОБА_3 було визнано право власності на гараж під літ. «Б» по АДРЕСА_1.
Таким чином, після смерті ОСОБА_3 у якості спадкового майна залишився житловий будинок з надвірними господарськими спорудами, що, згідно останніх даних КП «ОМБТІ та РОН», складається з житлового будинку під літ. «А», гаражу під літ. «Б», вбиральні під літ. «Д», літньої кухні під літ. «Е», душу під літ. «Ж», огорожі - №№ 1, 3, 4, мостіння ІІ, розташованих на земельній ділянці площею 356 кв.м.
Цивільним кодексом України встановлено принцип презумпції добросовісного (правомірного) володіння майном, оскільки у відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається з підстав, не заборонених законом, зокрема з правочинів та передбачається таким, що виникло правомірно, якщо інше не виходить із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відсутність правовстановлюючого документа на нерухоме майно, що належали померлому позбавляють його спадкоємця у повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися спадком, таким чином не дають можливості реалізувати права власника, встановлені чинним законодавством України.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.
Згідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За викладених встановлених обставин, оцінюючи в сукупності всі зібрані у справі докази з позиції їх достовірності, належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що складається з літ. «А» – житловий будинок загальною площею – 99,2 кв.м., житловою площею – 38,8 кв.м., з надвірними господарськими спорудами літ. «Б», літ. «Д», літ. «Е», літ. «Ж», з припиненням права спільної часткової власності попередніх співвласників обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 319, 328, 392, 1216-1223, 1226, 1233, 1268, 1296-1298 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці 500 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1, у порядку спадкування за законом, право власності на житловий будинок з надвірними господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, що складається з літ. «А» – житловий будинок загальною площею – 99,2 кв.м., житловою площею – 38,8 кв.м., літ. «Б» – гараж, літ. «Д» – вбиральня, літ. «Е» – літня кухня, літ. «Ж» – душ, №№ 1, 3, 4 – огорожа, мостіння ІІ, розташований на земельній ділянці площею 356 кв.м.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя Н.В.Бжассо