Справа № 2-а-3\10\1512
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Бжассо Н.В.
при секретарі Марінгос І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни та вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
21 листопада 2009 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, в якому просить визнати відмову відповідача в виплаті їй соціальної допомоги безпідставною, зобов’язати відповідача перерахувати її пенсію з 1 січня 2009 року з врахуванням трудового стажу та 30% надбавки як дитині війни, а також нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з січня 2006 року по грудень 2008 року включно, в сумі 3900 грн.
В ході розгляду справи позивачка заявлені позовні вимоги визнала у повному обсязі, надала до суду заяву з проханням слухання справи проводити в її відсутності.
Представник відповідача у особі – Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, в судове засідання не з’явився, сповіщався належним чином, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, розгляд справи провести в його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 належить до соціальної групи зі статусом «діти війни».
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (набрав чинності 01.01.2006 року) гарантує соціальну захищеність цієї верстви населення шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції 18.11.2004 року, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік.
Законом України від 19.01.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», пункт 17 ст. 77 виключено; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 зазначеного Закону, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Однак, протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України нормативно – правових актів щодо звітування по виконанню бюджету 2006 року не видавалося.
Таким чином, у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджено не було, тому суд дійшов до висновку, що у 2006 році відповідач не мав правових підстав проводити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, тому вимоги позивача, в цієї частині позову задоволенню не підлягають.
Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена на 2007 рік.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп2007 (справа № 1-29\2007) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зокрема ст.. т. 71,111 зазначеного Закону щодо призупинення дії ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З набранням чинності рішення Конституційного суду України тобто з 09.07.2007 року, відповідач повинен був провести підвищення пенсії позивачки та здійснити перерахунок, однак ці дії проведені не були.
Станом на 2007 рік підвищення пенсії повинно було відбутися наступним чином.
Згідно з ч.3 ст. 62 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» від 15.03.2007 р. встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%.
Прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність встановлено з 1 січня 2007 р. – 380 грн.; з 1 квітня – 406 грн.; з 1 жовтня – 411 грн. (ст. 62 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.» від 15.03.2007 р.).
Таким чином розмір мінімальної пенсії за віком для визначення розміру підвищення пенсії становить:
- з 1 квітня 2007 року 406 грн. + 1% (4,06 грн.) = 410, 06 грн. 30% = 123 грн.
- з 1 жовтня 2007 року 411 грн. + 1% (4,11 грн.) = 415,11 грн. 30% = 124,5 грн.
Тобто в 2007 році починаючи з 09.07.2007 року відповідачем мало бути виплачено підвищення за липень, серпень, вересень 2007 року - 369 грн. = 123 грн. * 3 місяці; за жовтень, листопад, грудень 2007 року – 373, 50 грн. = 124,5* 3 місяці, в сумі 742 грн. 50 коп.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений у новій редакції: «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22.05.2008 року було визнано неконституційним положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Таким чином, починаючи з 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» припинила свою дію, та почала діяти минула редакція статті, згідно якої розмір щомісячного підвищення пенсії дорівнюється 30% мінімальної пенсії за віком, зазначена редакція є чинною на день розгляду справи.
З 01.01. по 22.05.2008 р. розмір збільшення до пенсії виплачувався вірно, у відповідності до вимог редакції ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто з 01.01.2008 року – 47 грн., з 01.04.2008 р. – 48,1 грн., але з 01.06.2008 року виплати дітям війни повинні були збільшитися у відповідності з вимогами нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» - мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно статті 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум на особу яка втратила працездатність:
- з 1 січня – 470 грн.
- з 1 квітня – 481 грн.
- з 1 липня – 482 грн.
- з жовтня – 498 грн.
Таким чином розрахунок збільшення до пенсії починаючи з 01.06.2008 року, мав розраховуватися наступним чином.
З 01.06.2008 року прожитковий мінімум було встановлено у розмірі 481 грн.
30% = 144, 3 грн. (481*0,3=144,3),але фактично сплачено 48, 1 грн.
З аборгованість за червень місяць 2008 року складає – 144, 3 – 48,1= 96,2 грн .
З 01.07.2008 року прожитковий мінімум було встановлено у розмірі 482 грн.
30%=144, 6 грн. (482*0,3=144,6 грн.)
Сплата за 3 місяця (липень, серпень, вересень 2008 р.) повинна була становити 433, 80 грн. (144,6 *3= 433,8 грн.)
Фактично було сплачено 144, 6 грн. (48,2*3=144,6).
Заборгованість за липень, серпень, вересень 2008 року складає – 433,8-144,6= 289, 2 грн.
З 01.10.2008 року прожитковий мінімум було встановлено у розмірі 498 грн.
30% = 149,4 грн. (498*0,3 = 149, 4)
Сплата за 3 місяця (жовтень, листопад, грудень 2008 р.) повинна була становити 448, 2 грн. (149,4*3= 448,2)
Фактично було сплачено 149, 4 грн. (49,8 *3= 149,4)
Заборгованість за жовтень, листопад, грудень 2008 року складає 448, 2-149,4= 298,8 грн.
З 2008 року обчислення підвищення до пенсії дітям війни Управлінням Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одеси здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», але зазначений нормативно – правовий акт за своїм змістом суперечить нормам Законів України, які мають вищу юридичну силу.
В частині доводів позивачки щодо строку позовної давності, суд не погоджується з обґрунтуванням вчасності подачі позову.
Згідно зі ст. 99 КАС України – адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами, а для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а також для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими Законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Стаття 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» містить строки виплати нарахованих сум пенсій у сфері пенсійного забезпечення громадян, що випливає у правовідносинах між пенсійним фондом України та громадянином який отримує пенсію, такі строки не відносяться до процесуальних тому суд вирішуючи питання щодо строку позовної давності має керуватися КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України – пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленим КАС України.
Суд приймає до уваги заперечення представника відповідача на позов, щодо пропущення позивачкою строків для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки як зазначається позивачкою в позові, про порушення її прав як дитини війни їй стало відомо на початку 2008 року.
Позивачка звернулася з зазначеним позовом 21 листопада 2009 року.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що права позивачки підлягають захисту з 21.11.2008 року.
Разом з тим, суд зазначає, що обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати позивачці грошових сум покладено на УПФ у Київському районі м. Одеси, оскільки п. 1.1. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2, управління Пенсійного Фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного Фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополя, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.
У зв’язку з наведеним, суд не може виконувати обов’язки суб’єкта власних повноважень, покладених на нього законом, таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача виплатити вказане підвищення у певній сумі треба відмовити.
При викладених обставинах суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги, визнати дії Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси неправомірними, зобов’язати відповідача поновити порушене право позивачки, та зобов’язати УПФ у Київському районі м. Одеси здійснити нарахування, перерахування підвищення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.05.2004 року, за період з 21 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Керуючись ст.ст. 92, 152 Конституції України, ст. ст. 6-14, 17, 19, 99, 100, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254, 256 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішеннями Конституційного суду України від 9.07.2007 року, 22.05.2008 року, Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, про визнання відмови в нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни безпідставною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати відмову Управління пенсійного фонду України у київському районі м. Одеси щодо проведення нарахування, перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 21.11.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірною.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії, встановленого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з 21.11.2008 року по 31.12.2008 року.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Н.В. Бжассо