АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-5616/10                                                       Головуючий у 1 інстанції: Мєркулова Л.О.

                                                                                                                                Суддя-доповідач: Кухар С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

       19 серпня 2010 року                                                                                           м. Запоріжжя

                 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

         головуючого судді:     Бондаря М.С.

         суддів:                          Кухаря С.В.

                                               Гончара О.С.

         при секретарі:             Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4  на рішення Заводського районного  суду м. Запоріжжя від  26 травня 2010 року  у  справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5,  третя особа:  Третя   Запорізька державна  нотаріальна контора,  про визнання  заповіту  недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5,  третя особа:  Третя   Запорізька державна  нотаріальна контора,  про визнання  заповіту  недійсним, в якому зазначав, що  ІНФОРМАЦІЯ_1  помер  його батько – ОСОБА_6, який проживав  в АДРЕСА_1. Після  своєї смерті  батько залишив заповіт, яким з невідмих причин заповів  все своє майно ОСОБА_5, відповідачу у справі. До спадкового майна належить вищевказана однокімнатна  квартира. Позивач вважає, що заповіт  від ІНФОРМАЦІЯ_1  є незаконним, оскільки не відповідає дійсному волевиявленню померлого ОСОБА_6, складений під примусом та погрозами та просив визнати його недійсними.

Рішенням Заводського районного суду  м.Запоріжжя від 26 травня 2010 року   у  задоволені позову відмовлено.

  В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі  ОСОБА_4 посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права  просить  скасувати  його  та  направити справу  на новий розгляд  в іншому складі  суду.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1  помер  батько позивача – ОСОБА_6, який проживав  АДРЕСА_1. Після  своєї смерті  батько залишив нотаріально посвідчений заповіт, яким з причин заповів  все своє майно своїй дружині ОСОБА_5 До спадкового майна належить вищевказана однокімнатна  квартира.

Із показань свідка ОСОБА_7, яка є хрещеною донькою померлого, вбачається, що ОСОБА_6 за життя проживав зі своєю дружиною, їй відомо, що він мав намір скласти заповіт на ім’я ОСОБА_5 Із показань приватного нотаріуса ОСОБА_8 вбачається, що заповіт ОСОБА_6 був посвідчений нею після співбесіди з ним, та встановлення його наміру та волевиявлення.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам, в тому числі і показанням свідків, і відповідно до ст.ст. 1233, 1235, 1247, 1257 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що волевиявлення ОСОБА_6 на час підписання заповіту було вільним і відповідало його волі, а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним.

         Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги, які були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують. Посилання у скарзі щодо не проведення експертизи спростовується ухвалою суду від 19 травня 2010 року про відмову у задоволенні заяви про надання додаткових письмових доказів експерту, оскільки сам же позивач не надав необхідного об’єму доказів необхідних експерту, клопотань щодо витребування доказів в цій частині не заявив. Окрім цього, не заявив апелянт і клопотання перед судом апеляційної інстанції про призначення експертизи. Також необхідно вказати, що позивач з моменту подачі позову підстав не змінював, а визнати заповіт недійсним просив тільки з тих підстав (а.с. 4), що заповіт був складений під примусом та погрозами, до речі доказів в цій частині взагалі не надано і судом не встановлено. Таких підстав, як не підписання заповіту померлим, чи підписання його іншою особою без волі спадкодавця, які є підставою доля визнання заповіту нікчемним, позивачем в позові не вказувалось, тим більше що вимог щодо нікчемності заповіту (ч. 1 ст. 1257 ЦК України) позивачем також не заявлялось.  Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4  відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:  

Судді: