Справа № 2-2425/2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого – судді Бжассо Н.В.
при секретарі Марінгос І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи житло – будівельного кооперативу «Трудовий зв’язок», про визнання права власності на 2\3 частини спадкового майна, про визнання договору дарування недійсним;
за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про усунення від права спадкування;
за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, та після доповнення позовних вимог, просить ухвалити рішення яким визнати недійсним у зв’язку з фіктивністю та скасувати договір дарування 70\2000 частин ЖБК «Трудовий зв’язок» у вигляді квартири АДРЕСА_1, загальною житловою площею 45,4 кв.м, розташованої на земельній ділянці розміром 257 кв.м, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений 23.12.2005 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер У-576; визнати за ним – ОСОБА_1 право власності на 2\3 частини спадкового майна у вигляді квартири АДРЕСА_1, після смерті батька ОСОБА_6, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Як зазначає позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько ОСОБА_6.
Після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді однокімнатної квартири № АДРЕСА_1.
В передбачений законом строк, він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але у оформленні спадкових прав державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори, йому було відмовлено оскільки у спадкодавця були відсутні правовстановлюючі документи на квартиру, також нотаріусом було повідомлено позивачу, що останній є непрацездатним тому має право на обов’язкову частку у спадщині.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 є також спадкоємцями після смерті ОСОБА_6, але за заповітом.
Рішенням Київського районного суду м Одеси від 24.01.2005 року за ОСОБА_2, ОСОБА_3 було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, тобто по 35\2000 частин кожному в квартирі № АДРЕСА_1.
На підставі рішення суду ОСОБА_3, ОСОБА_2, 23.12.2005 р. уклали договір дарування відповідно до умов якого подарували ОСОБА_4 70\2000 частин ЖБК «Трудовий зв’язок» у вигляді квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21.03.2006 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.01.2005 року було скасовано та надіслано на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Позивач зазначає, що за таких умов договір дарування укладений з ОСОБА_4 є фіктивним та як наслідок недійсний, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства - договір укладений ОСОБА_3, ОСОБА_2 без наявності правових підстав у останніх на відчуження майна та з метою уникнення розподілу майна відносно якого ведеться спір.
Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що він є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батька, на момент відкриття спадщини мав інвалідність ІІІ групи є непрацездатним, тому за положеннями цивільного кодексу в редакції 1963 року має право на обов’язкову частку у спадщині у розмірі 2\3 частин спадкового майна, а саме 2\3 частин квартири №АДРЕСА_1.
На підставі викладеного представник ОСОБА_1 просив суд задовольнити заявлені ним вимоги у повному обсязі.
На судове засідання 11 березня 2010 року ОСОБА_1 не з’явився, однак надав суду заяву в якій зазначив, що не може бути присутнім на засіданні через фізичний і матеріальний стан, а також підтвердив свій позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просив суд повідомити його офіційно про прийняте судом рішення.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали у повному обсязі подали зустрічну позовну заяву в якій просять усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом – обов’язкову частку у спадщині, після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, посилаючись при цьому на наступні обставини.
Як зазначають ОСОБА_3, ОСОБА_2 – вони є спадкоємцями ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на підставі заповіту, у зв’язку з чим прийняли та оформили своє право на спадщину за рішенням суду від 24.01.2005 року.
Позивачі за зустрічним позовом зазначають, що вони проживали з померлим однією сім’єю протягом 10 років.
За зазначений період часу ОСОБА_1 жодного разу не приїжджав до батька, не оказував ні матеріальної, ні моральної допомоги. ОСОБА_6 переніс дві операції, був інвалідом постійно прикутим до ліжка, потребував сторонньої допомоги, догляду та лікування.
ОСОБА_1 з’явився у день похорон, витрати з поховання на себе не брав, на похоронах повідомив що йому нічого не потрібно, тому ділити спадок він не буде, лише буде приїздити на відпочинок в літку, через два місяці після похорон повідомив, що передумав, має намір жити в будинку батька постійно, та розпочав ділити спадщину, хоча про його існування ніхто до похорон не знав, навіть сусіди, котрі багато років мешкали поблизу спадкодавця ОСОБА_6
Вважаючи що є всі підстави для відсторонення ОСОБА_1 від права спадкування – ОСОБА_3, ОСОБА_2 просять заявлений ними позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі в задоволенні їх просив відмовити, посилаючись на те, що на момент укладення договору дарування у дарувальників ОСОБА_3, ОСОБА_2 були правові підстави щодо розпорядження їх майном, оскільки рішення суду, як підстава виникнення права власності, було чинним, а волевиявлення сторін повністю відповідало їх намірам.
Представник третьої особи – ЖБК «Трудовий зв’язок» - ОСОБА_8. в судове засідання не з’явився, раніше в своїх поясненнях вирішення справи залишив на розсуд суду без його участі, за обставинами справи суду пояснив, що він купив квартиру у ОСОБА_9, колишньої дружини померлого. ОСОБА_1 жив з сім’єю ОСОБА_2 однією родиною, вели спільне господарство. При особистому спілкуванні ОСОБА_1 ніколи не згадував про сина, а навпаки висловлював вдячність ОСОБА_2, що вона про нього дбає, оскільки ОСОБА_1 мав тяжку хворобу, не ходив та постійно потребував стороннього догляду. Зазначені пояснення ОСОБА_8. підтвердив будучі допитаним в якості свідка по справі.
ОСОБА_3, ОСОБА_2 в своєму позові до ОСОБА_1, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, просять суд ухвалити рішення яким визнати за ними право власності на 70\2000 частин в ЖБК «Трудовий зв’язок»у вигляді квартири № АДРЕСА_1, належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6, розташованої на земельній ділянці площею 257 кв.м, в рівних частках, тобто по 35\2000 частин кожному, в порядку спадкування за заповітом.
В ході розгляду справи заявлені позовні вимоги були підтримані у повному обсязі.
ОСОБА_1 заявлений позов не визнав повністю, в задоволенні його просив відмовити за незаконністю вимог.
Суд, вислухавши сторони, їх представників, свідків ОСОБА_8., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.11.2003 р., серії НОМЕР_1.
Відповідно до заповіту ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори 15.03.2002 року, усе майно належне спадкодавцю на день його смерті залишалося ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
ОСОБА_2 була донькою ОСОБА_14, колишньої дружини ОСОБА_6, яка після смерті матері продовжила жити разом з вітчимом. ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_2
В передбачений законом строк ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Відповідно до листа Третьої одеської державної нотаріальної контори № 505 від 06.02.2004 року, у оформленні спадкових прав було відмовлено, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на частину ЖБК «Трудовий зв’язок».
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_6 від шлюбу з ОСОБА_15, що підтверджується свідоцтвом про народження від 11.01.1968 року.
Згідно довідки Обласної МСЕК № 1 № 0777315, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням.
В передбачений законом строк, ОСОБА_1, також звернувся з заявою про прийняття спадщини але листом Третьої одеської державної нотаріальної контори № 2006 від 30.04.2004 року, йому було відмовлено з причин відсутністі правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Судом встановлено, що спадковим майном є 70\2000 частин ЖБК «Трудовий зв’язок» у вигляді квартири АДРЕСА_1.
Рішенням народного суду Київського району м. Одеси від 13.12.1974 року було розділено трудовий пай в ЖБК «Трудовий зв’язок» між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в загальній сумі 3 983 карб. 90 коп., в рівних частках кожному по 1,991 карб.95 коп.
Згідно довідки ЖБК «Трудовий зв’язок» № 28 від 16.07.2003 року, ОСОБА_6 був власником 35\1000 частин у вигляді однокімнатної квартири № АДРЕСА_1.
Як зазначається у п. 1 Постанови № 7 Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України (у редакції 2003 року) і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються Цивільним Кодексом ( у редакції 2003 року).
Таким чином на правовідносини, що склалися між сторонами, і щодо спадкового майна, і щодо недійсності договору купівлі-продажу від 03.12.2005 року застосовуються положення ЦК України у редакції. 2003 року.
Згідно п. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до п. 1 ст. 1261 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом. ОСОБА_2, ОСОБА_3 є спадкоємцями за заповітом.
Згідно п. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані; п. 6 ст. 1224 – положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині.
Згідно Акту жильців ЖБК «Трудовий зв’язок» від 16.11.2005 року – за ОСОБА_6, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 року, протягом десяти років доглядали та надавали допомогу ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які з ним постійно проживали. Інші родичі ОСОБА_6 його ніколи не навіщали, та нічим не допомагали.
Зазначене знайшло своє підтвердження в поясненнях свідків ОСОБА_8., ОСОБА_10, ОСОБА_11, які є сусідами ОСОБА_6 В ході слухання справи, свідки показали, що ОСОБА_6 останні роки сильно хворів, жив з прийомною донькою ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_3, які його доглядали. Про сина ОСОБА_6 ніколи не розповідав, познайомилися з ним сусіди на похоронах. Лише свідок ОСОБА_11 показав, що бачив сина ОСОБА_6 у 1969 – 1970 році, коли той приїздив з родиною до батька на відпочинок, другий раз він його побачив на похоронах.
Відповідно до ст. 58 КпШС України – батьки та діти зобов’язані подавати взаємну моральну підтримку і матеріальну допомогу один одному.
Згідно ст. 81 КпШС України – діти зобов’язані піклуватися про батьків і подавати їм допомогу. Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є обов’язком їх повнолітніх дітей.
Відповідно до наданої до суду історії хвороби на ОСОБА_6, вбачається, що ОСОБА_6 хворів багато років, об’єктивно стан тяжкий, на шкірі пальців рук плями синюшно – чорного кольору, по малій нужді ходить під себе, відмічаються набряки голеній і т.і. Станом на 18.11.2003 року – скарги на слабкість, схуднення, головопомарення, нудоту, пульс слабкий, в легеня жорстко дихання і т.і.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_6 за станом свого здоров’я потребував сторонньої допомоги та турботи, яку надавала його прийомна донька та її чоловік.
З пояснень ОСОБА_1 та його родичів, які були допитані в якості свідків - ОСОБА_17, ОСОБА_13, ОСОБА_7, було встановлено, що вони не знали про тяжкий стан ОСОБА_6, тому що останній не повідомляв про свої нужди та не просив матеріальної допомоги, ініціативу щодо спілкування з ОСОБА_6 та справляння про стан його здоров’я та справ останні не проявляли.
Як зазначено в п. 6 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при встановленні факту ухилення особи від виконання обов’язку утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння свого обов’язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця.
На думку суду, ОСОБА_18 свідомо ухилявся від свого обов’язку щодо догляду за батьком, надання йому допомоги. При цьому суд вважає, що допомога має бути виражена не тільки матеріально, але й морально, духовно, фізично й таке інше.
Загальна фізична неможливість навідувати свого батька на протязі 10 років в зв’язку із загальним захворюванням позивача ОСОБА_1 спростовується неодноразовою його присутністю на судових засіданнях.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не виконував свої обов’язки, передбачені сімейним законодавством, щодо надання допомоги своєму батькові, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані, в зв’язку із чим ОСОБА_1 підлягає усуненню від права на спадкування.
Стосовно договору дарування від 23.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд з урахуванням обставин, встановлених при розгляді справи, вважає цей договір таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, вчасності ст. 203 ЦК України в редакції 2003 року. Відповідно до п. 24 Постанови № 9 Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Не підлягають й задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання за ними права власності на спадкове майно, оскільки, судом встановлено, що власником 70\2000 частин ЖБК «Трудовий зв’язок» є ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 23.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Керуючись ч. 3 ст. 5 203, 234, п.5, 6 ст. 1224 ЦК України, п. 5 Заключних та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 58, 81 КпШС України, Постановою № 9 Пленуму ВСУ від 6.11.2009р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними», Постановою Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про усунення від права спадкування – задовольнити у повному обсязі.
Усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом – обов’язкову частку у спадщині, після ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – відмовити у повному обсязі.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи житло – будівельного кооперативу «Трудовий зв’язок», про визнання права власності на 2\3 частини спадкового майна, про визнання договору дарування недійсним – відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення мотивованого рішення, та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя