Справа10223 Голов. в 1 інстанц. Тарасенко С.Б,
Категорія 26 Доповідач Зубова Л.М.
Ухвала
Іменем України
20 липня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі
головуючий суддя Зубова Л.М.
судді Єлгазіна Л.П., Папоян В.В.
секретар Лєдовськая О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України в Калінінському районі м. Горлівки ( далі -Фонд)
про відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою відповідача
на рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки від 14 травня 2010 року .
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника Фонду Степанова О.В.,перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Центрально- Міського районного суду м. Горлівки від 14 травня 2010 року позов задоволений частково, на користь позивача за рахунок відповідача відшкодовано 7 500 грн. моральної шкоди , завданої при виконанні трудових обов 'язків, з чим не погодився відповідач і у апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неналежну оцінку з боку суду фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, вважав, що позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному , об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для вирішення справі.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів , речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно роз'яснень , що містить п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Розрішуючи спір, суд 1 інстанції правильно визначився з характером правовідносин, що виникли керувався Закон ом України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", встановив та з цього виходив , що за висновком МСЕК від 11.04.2005 року ( а. с. 6) позивачеві вперше і безстроково встановлено 25 % втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання , яке підтверджено актом розслідування професійного захворювання від 12 березня 2003 року ( а..с4)
За матеріалами справи позивач послався і надав відповідні письмові докази , що за станом здоров'я , він змушений постійно лікуватися , витрачати додаткові кошти на лікування,( а..с12-14), психологічно він відчуває дискомфорт - з цими обставинами пов'язував завдання йому моральної шкоди і їх суд врахував при визначенні розміру відшкодування та керувався встановленими законом принципами виваженості та розумності , тому підставно визначив для відшкодування 7 500 грн. .
Доводи апелянта про недоведеність позову спростовані сукупністю досліджених судом 1 інстанції узгоджених між собою доказів .
Не мають правового значення доводи відповідача про неврахування судом 1 інстанції змін до Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що виключило правові підстави для відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду , оскільки право на відшкодування моральної шкоди у потерпілого виникло в період чинної редакції закону , яка передбачала таке право .
Не ґрунтуються на законі доводи відповідача про пропуск позивачем встановленого ст. 233 КЗпП України строку на звернення до суду за захистом порушеного права.
Оскільки доказами завдання моральної шкоди можуть бути будь-які докази , передбачені ст. 57 ЦПК України , а позивач такі докази надав про завдання йому стійкої втрати працездатності і суд оцінив їх у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, то не впливають на правильність висновків суду доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутній висновок МСЕК про завдання позивачеві моральної шкоди .
Керуючись ст. 308, 303 ч. 1 ЦПК України , апеляційний суд -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки від 14 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий: Судді