Справа № 2-588/10

РІШЕННЯ

           Іменем України

28 липня 2010 року     Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді                  Телешмана О.В.,

при секретарі                      Бузило М.Л.,

з участю позивача –                    ОСОБА_1,

                представника позивачки ОСОБА_2,

              представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, -

                ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

1.   Визнати незаконним наказ начальника відділу освіти Сокирянської районної державної адміністрації №80-к від 1 квітня 2010 року.

2.   поновити її на роботі в Романковецькій гімназії Сокирянського району на посаді вихователя групи продовженого дня.

3.   стягнути з відповідача – відділу освіти Сокирянської районної державної адміністрації на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 квітня 2010 року по день ухвалення рішення про поновлення її на роботі

Представник відповідача та третя особа на стороні відповідача                   ОСОБА_3 позов не визнала повністю.

Позивачка ОСОБА_1, як сторона по справі пояснила, що вона працювала в Романковецькій гімназії вихователем групи продовженого дня. В неї в групі було два класи. 5 лютого 2010 року учні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 між собою штовхалися під час занять. Вона зробила їм усне зауваження і хлопчики заспокоїлись. Вона не торкалася ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Вона цього дня давала ОСОБА_5 новий зошит, тому що в нього закінчився старий. 4 березня 2010 року в гімназії було свято до 8 Березня і мама ОСОБА_5 нічого не говорила, про те, що хлопчик повідомляв їй про побиття. 5 березня надійшла заява від матері ОСОБА_5 про те, що вона вдарила хлопчика. Потім почали розбиратися в ситуації і ОСОБА_3 запропонувала їй написати заяву про звільнення, але вона відмовилася. Вона тричі зустрічалася з мамою ОСОБА_5, і та повідомила їй, що заяву її примусила написати         ОСОБА_6 – організатор по виховній роботі. Її запросили на засідання профкому, де зачитали заяву матері. Її  ні про що  не запитували. В день звільнення вона лікарняний лист не оформляла і не хворіла.

Представник позивачки ОСОБА_2 повністю підтримав позовні вимоги позивачки, а також додатково пояснив, що враховуючи вік допитаного судом свідка ОСОБА_5 та інших дітей, письмові пояснення яких досліджував суд, необхідно критично відноситись до цих показів та пояснень, оскільки в цьому віці діти схильні до фантазувань. Крім того, на свідомість учнів має великий вплив телебачення, яке напередодні опитувань учнів демонструвало серію передач про конфлікти учнів та вчителів. Пояснення учнів були дані вчителям під тиском і ці письмові пояснення не є належним доказом по справі, оскільки суд не допитував цих учнів як свідків. Крім того позивачка має неприязні стосунки з директором гімназії ОСОБА_6 та його дружиною, яка є завучем гімназії. Тому пояснення матері та дітей давалися під тиском вчителів. Ряд документів, на підставі яких готувалося звільнення є сфабрикованими, оскільки вони суперечливі і копії цих документів не співпадають з оригіналами. Крім того з матеріалів справи не зрозуміло, хто писав заяву від імені ОСОБА_7, адже її прізвище ОСОБА_8. З актом комісії та висновком службового розслідування позивачка не була ознайомлена, а наказ про звільнення позивачки виданий відповідачем без конкретної причини звільнення. Крім того, факт побиття учнів не підтверджений відповідачем належними та допустимими доказами – в даному випадку це може бути хоча б висновок судово – медичної експертизи або вирок суду. Натомість в матеріалах справи є постанова про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно позивачки, яка спростовує факт завдання побоїв і дана постанова не оскаржена ні позивачкою, ні відповідачем. Враховуючи викладена не може йтися про вчинення позивачкою аморального проступку, який не сумісний з її роботою.

Представник відповідача та третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3 пояснила суду, що вона заперечує проти позову у зв’язку із необґрунтованістю позовних вимог, позов не визнає повністю. Вона пояснила, що працює начальником відділу освіти Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області. Вона не була прихильником звільнення, але позивачка не залагодила конфлікт з мамою учня, яка подала заяву про побиття її сина позивачкою. Стосовно побиття ОСОБА_5 була створена комісія в Романковецькій гімназії та у відділі освіти. Згідно акту комісії Романковецької гімназії та висновку службового розслідування відділу освіту підтвердилися факти побиття учнів, в тому числі ОСОБА_5 позивачкою ОСОБА_1 Тому, отримавши згоду профспілкового комітету Романковецької гімназії, вона прийняла рішення про звільнення позивачки із займаної посади у зв’язку із вчиненням нею аморального проступку, який не сумісний з подальшою її роботою як вихователя. Закон України «Про освіту» та Закон України «Про охорону дитинства» забороняє будь – яке фізичне чи психічне насильство над дітьми та учнями.

Малолітній свідок ОСОБА_5 дав суду показання про те, що він навчається в Романковецькій гімназії. Його вихователька ОСОБА_9 його деколи била. Останній раз вона вдарила його в потилицю своєю долонею сильніше ніж інші рази. Вона била його багато разів, але цього разу вдарила сильніше. Він прийшов додому, його почала боліти голова, тому він матері розповів, що його била ОСОБА_1 Потім його викликав директор і він розповів директору, що його била ОСОБА_9. Він не може точно вказати коли останній раз вдарила його ОСОБА_9, але це був вівторок і це було не тоді, коли вона йому давала зошит для виконання робіт, а іншого разу.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона є мамою ОСОБА_5. Після того, як ОСОБА_1 вдарила її сина в них склалися неприязні стосунки. В кінці лютого її син ОСОБА_5 прийшов зі школи і сказав їй, що в групі його вдарила вчителька по голові. Раніше також син повідомляв про подібні випадки, але вона не придавала цьому особливого значення, так як розуміла, що син дійсно міг пустувати в школі і могла таким чином вчителька його заспокоїти, але востаннє син пожалівся, що його болить голова. Вона відразу не звернулася до школи, так як не хотіла конфлікту, але її сестра сказала, що необхідно звернутися до дирекції, щоб припинити побиття дитини. ОСОБА_9 просила її забрати заяву, пропонувала їй навіть гроші і погрожувала, що її зять працює в прокуратурі. Заяву в школу про побиття вона подала через 2-3 дні після того як їй пожалівся хлопчик, точно вона не пам’ятає. Дитину було побито 26.02.2010 року.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що вона працює заступником директора Романковецької гімназії з навчально – виховної роботи. 05.03.2010 року до них звернулася мати учня ОСОБА_5 із заявою, що її сина вдарила ОСОБА_1 В гімназії була створена комісія і при спілкуванні з дітьми вони з'ясували, що в кінці лютого 2010 року учня ОСОБА_5 на занятті вдарила ОСОБА_1

З показів свідка ОСОБА_12 вбачається, що він працює в Романковецькій гімназії вчителем історії і є головою профспілкового комітету. На засіданні профкому розглядалося подання дирекції гімназії та відділу освіти про звільнення ОСОБА_1 На засіданні профкому вислухали всіх присутніх та ОСОБА_1 Всі засудили вчинок ОСОБА_1 і дали згоду на її звільнення.

Свідок ОСОБА_13 дала суду показання про те, що вона  працює практичним психологом Романковецької гімназії. 05.03.2010 року до неї поступила заява матері ОСОБА_5 про те, що її сина вдарила ОСОБА_1 під час занять. Вона мала розмову з учнями, які підтвердили, що ОСОБА_1 вдарила по голові ОСОБА_5 Вони опитали 8 дітей. ОСОБА_4 та учениця ОСОБА_14 підтверджували факт побиття. Вона особисто розмовляла з ОСОБА_5, який їй також сказав, що його вдарила ОСОБА_1 в кінці лютого 2010 року.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона є класним керівником ОСОБА_5 Коли звернулася мати ОСОБА_5 до школи із заявою про побиття її сина, вона особисто мала розмову з ОСОБА_5 і той повідомив їй, що його вдарила ОСОБА_1, коли він сварився з іншим хлопчиком під час занять. Раніше ОСОБА_5 ніколи їй не скаржився про побиття під час занять. Зі слів матері це сталося в кінці лютого. ОСОБА_5 схильності до фантазувань не має.

Свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що вона працює заступником директора Романковецької гімназії з виховної роботи. В неї неприязні стосунки з ОСОБА_1 05.03.2010 року до неї звернулася мати ОСОБА_5 і вказала, що її сина вдарила на заняттях ОСОБА_1 Під час розмови з дітьми, останні підтвердили, що випадки були. Вони розбирались в цій ситуації, був складений акт, про те, що факт побиття мав місце.

Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що вона працює заступником директора Романковецької гімназії. 05.03.2010 року до дирекції гімназії надійшла заява матері учня ОСОБА_5 про те, що було вчинено фізичне насильство над її сином. Під час опитування однокласників ОСОБА_5, останні підтвердили, що ОСОБА_1 вдарила його по голові. Діти повідомили, що такі випадки були і раніше.

 Судом досліджено такі інші докази. Копія трудової книжки ОСОБА_1, копія наказу відділу освіти Сокирянської районної державної адміністрації № 80-к від 01.04.2010 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із вчиненням аморального проступку, довідка про заробітну плату ОСОБА_1, копія наказу Романковецької гімназії від 05.03.2010 року № 98, копія листа директора Романковецької гімназії від 09.03.2010 року № 59, копія акту комісії від 10.03.2010 року Романковецької гімназії, копія протоколу №5 засідання профспілкового комітету Романковецької гімназії від 11.03.2010 року, копія заяви ОСОБА_7 на ім'я директора Романковецької гімназії від 05.03.2010 року № 6, копія листа Романковецької гімназії від 09.03.2010 року № 61, копія наказу Романковецької гімназії від 09.03.2010 року №103 про створення комісії, копія протоколу зборів трудового колективу Романковецької гімназії від 13.03.2010 року № 2, копія протоколу №18 засідання членів громади с. Романківці Сокирянського району, висновок службового розслідування відділу освіти Сокирянської районної державної адміністрації від 11.03.2010 року № 191, лист відділу освіти Сокирянської районної державної адміністрації від 10.03.2010 року № 188, протокол засідання профспілкового комітету Романковецької гімназії № 6 від 5 липня 2010 року, відмовний матеріал прокуратури Сокирянського району Чернівецької області № 52зл/10 відносно ОСОБА_1, заява ОСОБА_7 на ім'я директора Романковецької гімназії від 05.03.2010 року за вхідним №6.

Судом встановлено,  що позивачка ОСОБА_1 працювала у Романковецькій гімназії Сокирянського району Чернівецької області на посаді вихователя групи продовженого дня. Дана обставина визнається сторонами. 26.02.2010 року позивачка  ОСОБА_1, перебуваючи на робочому місці в групі продовженого дня, під час заняття учнів, зробила зауваження малолітнім учням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу  порушення ними дисципліни під час заняття та вдарила  долонею своєї руки по потилиці ОСОБА_5, за порушення ним дисципліни під час заняття. Крім цього випадку ОСОБА_1  неодноразово застосовувала подібне фізичне насильство стосовно ОСОБА_5 та інших вихованців за порушення ними дисципліни під час занять. Дані факти та обставини підтверджується показами малолітнього свідка ОСОБА_5, його матері - свідка ОСОБА_8, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_13,          ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_18, які підтвердили, що зі слів учнів, яких навчала позивачка  ОСОБА_1, побиття ОСОБА_5 та інших учнів, в яких працювала вихователем ОСОБА_1, мали місце. З письмових пояснень учениці ОСОБА_21, які містяться  у відмовному матеріалі, дослідженому судом, вбачається, що ОСОБА_1 часто кричала на дітей та могла вдарити по потилиці долонею, що одного разу вона вчинила і з нею.  З письмових пояснень учнів ОСОБА_19, ОСОБА_14 які містяться  у відмовному матеріалі, дослідженому судом, вбачається, що ОСОБА_1 в кінці лютого вдарила по потилиці ОСОБА_5. З приводу побиття учня ОСОБА_5 в Романковецькій гімназії була проведена перевірка, а також було проведено службове розслідування відділом освіти Сокирянської районної державної адміністрації. Згідно висновку службового розслідування відділу освіти Сокирянської районної державної адміністрації від 11.03.2010 року з боку позивачки, як вихователя групи продовженого дня, неодноразово мали місце факти фізичного насильства над учнями. Начальник відділу освіти Сокирянської районної державної адміністрації ОСОБА_3, враховуючи зазначені вище обставини та факти побиття учнів, видала  наказ № 80-к про звільнення позивачки ОСОБА_1  з 01.04.2010 року за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи ( п.3 ст.41 КЗпП України ).Отже, між сторонами склалися трудові правовідносини. Згідно протоколу засідання профспілкового комітету Романковецької гімназії № 6 від 5 липня 2010 року, профспілковий комітет Романковецької гімназії дав згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв'язку з вчиненням працівником, який виконує виховні функції аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Вказані вище обставини стверджується взаємним зв'язком наявних у справі доказів, досліджених судом, у їх сукупності.  

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст.ст.  ст. 29 Конституції України та ст.ст. 270, 289 Цивільного кодексу України фізична особа має право на особисту недоторканість.  Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 289 ЦК України  фізична особа не може бути піддана такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню. Фізичне покарання вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про освіту» вихованці, учні мають гарантоване державною право на захист від будь – яких форм  фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність. Відповідно до ст.56 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники зобов'язані додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, захищати дітей від будь – яких форм фізичного або психічного насильства.

Таким чином, суд вважає, що позивачка, застосовуючи фізичне насильство стовно учнів під час виконання посадових обов'язків вихователя,  вчинила аморальні проступки, які не сумісні з продовженням її роботи на посаді вихователя групи продовженого дня Романковецької гімназії.

Отже, суд вважає, що у відповідача - відділу освіти Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області були підстави для розірвання з позивачем ОСОБА_1 трудового договору за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України, тобто  за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовження роботи          ОСОБА_1 на посаді вихователя групи продовженого дня Романковецької гімназії. Тобто звільнення позивача було проведено законно, а саме,  начальник відділу освіти Сокирянської Районної державної адміністрації винесла законний наказ № 80-к від 01.04.2010 року про звільнення позивачки ОСОБА_1 із займаної посади за п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України тобто за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовження роботи.

Суд відхиляє доводи та докази позивачки та її представника про те, що позивачка ОСОБА_1 26.02.2010 року не била по потилиці учня групи продовженого дня ОСОБА_5, оскільки такі пояснення позивачки та її представника спростовуються сукупністю доказів, досліджених судом. Так, позивачка пояснила в судовому засіданні, що 5 лютого 2010 року вона в групі продовженого дня робила усне зауваження учням ОСОБА_4 та ОСОБА_5, але вона не била його. Цього дня вона дала ОСОБА_5  новий зошит. Проте, малолітній свідок ОСОБА_5 під час допиту в якості свідка, пояснив, що того дня коли ОСОБА_1 давала йому зошит вона його дійсно не била, а вдарила іншого разу. Про неправдивість пояснень ОСОБА_1 свідчать і її пояснення, які містяться у відмовному матеріалі, досліджених судом, в яких вона особисто вказала, що 26.02.2010 року робила зауваження під час групи продовженого дня ОСОБА_5, який штовхався з ОСОБА_4 Цю ж дату підтвердила як свідок мати ОСОБА_5 та інші свідки, допитані судом. Крім того, письмові пояснення малолітньої ОСОБА_21 про її побиття ОСОБА_1 долонею по потилиці повністю співпадають з показами свідка ОСОБА_5 про спосіб його побиття позивачко, а з письмових пояснень учнів ОСОБА_19 та ОСОБА_14 вбачається, що в кінці лютого ОСОБА_1 дійсно застосувала фізичне насильство стосовно ОСОБА_5 Крім того, з показів свідка         ОСОБА_15 вбачається, що ОСОБА_5 не має схильності до фантазування, а з характеристики на ОСОБА_5, яка міститься у відмовному матеріалі, дослідженому судом вбачається, що ОСОБА_5 не схильний до брехні.

Суд відхиляє доводи представника позивачки адвоката ОСОБА_2 про те, що письмові пояснення учнів, які дослідив суд не є допустимими доказами, оскільки свідчення могли бути взяті до уваги при допиті вказаних осіб як свідків, в зв'язку з наступним. Згідно ст.64 ЦПК України такі пояснення є письмовими доказами, оскільки вони є документами відмовного матеріалу, дослідженого судом. Письмові пояснення учнів відібрані працівниками міліції за участю практичного психолога, що спростовує доводи представника позивачки про тиск на учнів під час дачі ними пояснень.

Крім того, суд відповідно  до ст. ст.10,11 ЦПК України не має права самостійно збирати докази по справі, а позивачці та її представнику суд роз'яснював вимоги ст.ст.10, 11 ЦПК України і позивачка та її представник  не заявляли клопотань про виклик та допит в якості свідків учнів, які давали вказані письмові пояснення.

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому суд відхиляє доводи представника позивачки адвоката ОСОБА_2 про те, що покази свідка ОСОБА_5 та письмові пояснення учнів подані під впливом та тиском вчителів, телебачення та керівництва гімназії, оскільки такі їх твердження є припущенням, яке не підтверджено належними та допустимими доказами.

Суд також відхиляє посилання позивачки та її представника на те, що відповідачем були сфальсифіковані письмові докази, які стали підставою для її звільнення через особисті неприязні стосунки позивачки з керівництвом Романковецької гімназії, оскільки такі їх твердження є припущенням, яке не підтверджено належними та допустимими доказами і, крім того, судом під час судового засідання було встановлено конкретні факти застосування фізичного насильства позивачки стосовно ОСОБА_5 та інших учнів і саме у зв'язку з цими фактами відповідач прийняв рішення про звільнення позивачки.

Суд відхиляє докази позивачки та її представника у вигляді постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.03.2010 року, оскільки згідно даної постанови відносно ОСОБА_1 відмовлено в порушення кримінальної справи за ст.126 КК України, яка передбачає обов'язковою ознакою даного злочину наявність фізичного болю внаслідок насильницьких дій чи завдання удару. Проте, дана постанова не спростовує докази фізичного насильства ОСОБА_1 над ОСОБА_5 та іншими учнями, яке не спричинило фізичного болю потерпілим, і, відповідно, не є кримінально караним.

У справі немає будь-яких фактичних даних про те, що, позивачка не вчиняла аморальних проступків, перебуваючи на посаді вихователя групи продовженого дня Романковецької гімназії, а також позивачка та її представники в порушення ст.60 ЦПК України не надали суду доказів, які б підтверджували незаконність звільнення позивачки.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю за безпідставністю.

На підставі наведеного, керуючись ст. 3, 29 Конституції України, п.3 ч.1 ст.41, ст. ст. 231- 233,КЗпП України,  ст.ст. 270,289 ЦК України, ст.ст.51,56 Закону України « Про освіту»,  ст. ст. 2,3, 8, 10, 11, 15, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

                      ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 відмовити повністю за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду або апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Кельменецького районного суду. Апеляційна скарга на рішення може бути подана  до апеляційного суду Чернівецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Кельменецький районний суд.  

Суддя

Копія. З оригіналом згідно.