Справа № 22ц- 3885/10                               Головуючий у першій інстанції –  Косач І.А.

Категорія – цивільна                                                     Доповідач – Горобець Т.В.

                                                                УХВАЛА

             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2010  року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:    ХРОМЕЦЬ Н,С,.

суддів:                ГОРОБЕЦЬ Т.В.  ОСТРЯНСЬКОГО В.І.

при секретарі: ВАРЕНИК О.М.

З участю  представника ТОВ „ Фірма „ Континент” Кучми В.М., позивачки-відповідачки ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою  Товариства з обмеженою відповідальністю „ Континент” на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2010  року у справі за позовом  ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю „ Фірма „ Континент” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячної заробітної плати за порушення строків розрахунку при звільненні і моральної шкоди, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ Фірма „ Континент” про стягнення матеріальних збитків,  

                                                        В С Т А Н О В И В :

          В апеляційній скарзі на вказане рішення суду першої інстанції , яким позов ОСОБА_6. задоволено частковою, а зустрічний позов ТОВ „ Фірма „Континент”   до ОСОБА_6 про стягнення  матеріальних збитків  залишено без задоволення, ТОВ „ Фірма „ Континент” просить це рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення вимог товариства у повному обсязі  та про відмову у  задоволенні позовних вимог  ОСОБА_6

           Щодо безпідставного стягнення заробітної плати та суми за затримку розрахунку при звільненні, апелянт вважає, що суд мав керуватись  ч.2 ст.116 КЗпП України, оскільки  сума заробітної плати позивачки на час звільнення була спірною, так як інвентаризацією товаро-матеріальних цінностей у магазині, де працювала ОСОБА_6 завідувачкою, виявлена недостача на суму, яка значно перевищує розмір належної до виплати при звільненні заробітної плати останній.

           Апелянт також вважає, що відмова суду у задоволенні зустрічного позову ТОВ „ Фірма „Континент” про стягнення з ОСОБА_6 суми виявленої недостачі, за мінусом утриманої заробітної плати, не ґрунтується на положеннях ст. 134 КЗпП України, відповідно до якої , сума недостачі, в обсязі, що перевищує розмір утриманої роботодавцем заробітної плати , підлягала стягненню в судовому порядку у повному обсязі.

           Питання стягнення моральної шкоди на думку апелянта також вирішене на користь позивачки хоча і частково, але  без достатніх на те правових підстав та доказів.

          В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить рішення районного суду залишити без змін, як таке, що ухвалене на підставі повно та об”єктивно встановлених обставин  з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

                  Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебувала в трудових правовідносинах з відповідачем з 01.02.2009 року по 01.04.2010 рік ( а.с.16,76), працювала завідуючою магазином на умовах повної індивідуальної матеріальної відповідальності. З нею був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність( а.с.17). Встановлено також, що за результатами інвентаризації товаро-матеріальних цінностей у магазині, де працювала ОСОБА_6 станом на 26.03.2010 року  виявлено недостачу у розмірі 7496,00 грн. Сума належної до виплати заробітної плати при звільненні становила 1525,41 грн., яка  без згоди на та працівника, тобто в порушення ст136 КЗпП України була утримана роботодавцем і при звільненні не виплачена.

                   Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи , обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.  

                  Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

                  Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, при вирішенні питання утримання  заробітної плати ОСОБА_6 в рахунок погашення заборгованості за виявлену у магазині недостачу товаро-матеріальних цінностей та не проведення повного розрахунку по зарплаті при звільненні, роботодавцем було порушено вимоги ст. 116,117, КЗпП України.

                 Також слід зазначити, що утримання заробітної плати ОСОБА_6 здійснене роботодавцем з порушенням ст.136  КЗпП України, оскільки остання не була повідомлена належним чином про таке рішення власника, не давала згоди на утримання із зарплати. Крім того, рішення власника про наявність підстав для притягнення ОСОБА_6 до повної матеріальної відповідальності не відповідає вимогам закону, оскільки , як встановлено судом, відповідачка  уклала з роботодавцем договір про індивідуальну повну матеріальну відповідальність, тобто в межах недостачі товаро-матеріальних цінностей, які особисто отримала сама ОСОБА_6 та не забезпечила їх збереження. Проте, судом встановлено, що в магазині, де виявлена недостача, працювало чотири продавці, в тому числі і зав. магазином ОСОБА_6 З кожним з них був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.  Облік матеріальних цінностей ( їх руху) , що існував у магазині, не забезпечував можливість розмежування відповідальності кожного продавця окремо. В той же час, не врахувавши ці обставини, ТОВ „ Фірма „ Континент” заявила позов про притягнення до повної матеріальності лише  ОСОБА_6 , що не ґрунтується ні на вимогах закону ніна доказах, які б підтверджували вину за всю недостачу лише завідуючої магазином- ОСОБА_6.

               Апеляційний суд також вважає, що  рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення моральної шкоди ґрунтується  на вимогах  закону і відповідає наявним у справі доказам.  

               Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо дійде висновку , що це рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.303,304,307,308,313,315,317,319,324 ЦПК України,  апеляційний суд, -

                                              У Х В А Л И В  :

           Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „ Фірма Континент”  відхилити.

          Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2010 року  залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

            Головуючий:                      Судді: